Олд Траффорд більше не театр мрій

0
559

Зараз я буду робити те, чого ніхто не робить — захищати теперішній Манчестер Юнайтед.

З того моменту, коли Сер Алекс Ферґюсон передав управління МЮ усіляким пройдисвітам — і справа тут в Девіді Мойєсі — було безліч поганих речей. Клуб зробив багацько помилок і опинився так глибоко внизу у порівнянні з собою ж попереднім, що звідти не видно ніякого світла.

Переломний момент стався влітку 2018 року, коли Жозе Моурінью вимагав трансферів, але клуб нікого не зумів купити. І тоді, і особливо зараз відповідь на запитання «чому так?» виглядає однозначно: в МЮ не хотіли йти гравці того рівня, яких хотів отримати клуб.

В 2014 році Ліверпуль купив Адама Лаллану за 25 мільйонів фунтів. Тоді у нас була довга розмова з Kirill Kryzhanovsky, чому Ліверпуль не міг додати ще трохи грошей, які в нього були та не купив Марк Ройса. Дортмунд тоді його б відпустив за 35 мільйонів фунтів. А все тому що той Ліверпуль, аби умовити Ройса мав не тільки заплатити мільйони за трансфер, але й мільйони зарплати. Коротше кажучи, необхідного статусу не було.

Те ж саме сталося з МЮ влітку 2018-го. Він перестав бути топ-клубом. Футболісти не хочуть туди. Олд Траффорд більше не театр мрій.

І це, насправді, найкраще, що могло статися з МЮ. Легасі Сера Алекса Ферґюсона — не бути найбільшим клубом Англії та світу, його спадщина виражається в стратегії та підходу до формування команди та клубу.

Він купував зірок, але він би ніколи не взяв назад Поля Поґба чи не дав би тих грошей Алексісу Санчесу.

Згадка про Ліверпуль важлива в цьому тексті, адже зараз це переможець Ліги чемпіонів, який нокаутом перемагає в чемпіонаті Англії. Там топ-тренер, вболівальники по всьому світу від Стамбула до Києва. Й мова не про географію.

Якби Ліверпуль захотів, то купив би Ройса. Якби Ліверпуль захотів, то купив би кого завгодно. Але він хоче купувати Мінаміно.

Ліверпуль робить те, що робив МЮ. Те, що робив до нього Ліверпуль. Те, що робив до нього МЮ. Купує команду. Створює зірок.

Трансферне літо 2019 року дає змогу зрозуміти, що МЮ повертається до основ. До методу Ферґюсона. Та, набога, до правильного методу ведення справ.

За Арона Ван Біссаку заплатили хтозна скільки. Але ж скільки йому років? Зараз люблять робити висновки заграв футболіст чи ні за півроку, виправдав він заплачену за нього суму чи ні. Але навряд чи Ван Біссаку взяли на рік, навряд чи Атлетико брав на рік Жуана Фелікса. Ферґі завжди міг переплатити за молодого гравця, але якщо розділити цю суму на 10 років майбутньою кар’єри в клубі, то виходять копійки.

З теперішнім складом МЮ чемпіонат не виграє і навіть до топ-4 не потрапить, не варто будувати ілюзій.

Ще одна подібність у МЮ та Ліверпуля — покупку центрбека за будь-які гроші. Ліверпуль знав, що бере Ван Дейка не просто так та півроку всіма словами, всіма грошима намагався його добитися. Ван Дейк вмить став найкращим захисником світу. Це ж саме МЮ зробив з Гарі Маґуайром — він брав готового лідера захисту.

Як говорили в мініатюрі про дуже серйозних людей: але помни — бабкі не проблєма.

МЮ зараз перебуває в процесі навіть не перебудови, а побудови команди. Ґарі Невілл правий, команді не вистачає сильних виконавців. Але якщо МЮ не зверне зі свого шляху, то може їх знайти. Виростити.

Але тут найбільша проблема. Оле-Ґуннар Сульшер говорить, що йому треба час, який був у Юрґена Клоппа. Гарна спроба. У Клоппа було чотири роки, але Оле потрібно дати чотири дні.

Аби він просто зібрав речі.

Клопп, Фергюсон, Пейслі, Шенклі, Басбі — всі вони мали одну спільну рису, окрім того, що були переможцями — вони робили гравців кращими. Сульшер цього не робить. Він милий хлопець, він ставить до основи молодь, але хто виріс завдяки його роботі. Рашфорд? Він би зростав де та з ким завгодно. Чи те, що Ліндельоф, Фред та Марс’яль грають більше, ніж раніше є показником прогресу? Кожного з них варто було б, навпаки, замінити.

(Не знаю як вболівальники МЮ, а я мрію про пару Смоллінг — Маґуайр влітку в своїй команді, особливо якщо заради цього потрібно залишити в запасі Стоунза.)

Сульшер не є тренером, який поверне МЮ колишню славу. І якщо клуб насправді розпочинає період становлення з фактичного нуля для себе, то відразу після Поґба має здихатися і Сульшера. Та зробити правильний вибір.

Хто як не Ліверпуль знає, що буде, якщо помилятися в цьому постійно.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту