Прийшов, побачив і …пішов

0
282

Найуспішніші сторінки життя футбольних діячів розглянуті під багатьма ракурсами, і є купа матеріалів для згадок про звитяги, легенди, їх шлях до цього статусу. Але майже в кожного знаменитого гравця, а тим паче, тренера є й і свої темні періоди, те що не хочуть згадувати. А інколи й важко по це згадати, бо все загуло за десятиліття.

Ось саме одну таку історію я й вирішив витягнути. Ернст Гаппель — точно світовий тренерський топ усіх часів. Якщо ж врахувати усю специфіку його особистості, що дуже, дуже часто змушувала його працювати зовсім не в елітних командах, то його досягнення, мабуть, варто визнати унікальними.

Його Фейєноорд першим представив світу те, що назвуть «тотальним голландським футболом». Найдивніше, що від успіху клуб дещо втратив відчуття реальності і звільнив творця того дива.

Публічно видатний тренер завше тримався дуже впевнено, великого розпачу з роттердамцями він не висловлював, мовляв, життя все розставить на правильні полиці. І все ж можна припустити, що розчарування було для нього великим. Це якраз й могло підштовхнути метра Ернста до несподіваного кроку. Роки роботи в Нідерландах були дуже плідними для його роботи, та корінний віденець дещо втомився від сирого клімату, захотілося до тепла. А чому б не на курорт? Ось так Гаппель обрав варіант з Севільєю. Сам по собі клуб зовсім й не поганий у порівнянні з АДО Ден Гааг. Та амбітний клуб опинився у другому дивізіоні, не зміг з цієї ями вистрибнути за один сезон, тому й зібрав чималі гроші для запрошення самого Гаппеля.

Австрієць усе життя був людиною небалакучою. Він вмів дуже коротко й чітко сформулювати свої вимоги, базікати не любив. Тому вважав, що в країні із зовсім незнайомою мовою йому вдасться працювати на повну силу.

Вийшло ж інакше. Старт у Севільї був досить хорошим, та після п’ятого туру команда увійшла у ритм суцільних виїзних поразок. Вдома не програвали і навіть перемогли у п’ять з восьми ігор, проте в гостях програли п’ять і двічі поділили очки. Команда опинилася в середині турнірної таблиці, але не це і навіть не поразка від Баракалдо (0:1), стали факторами розставання. І тренер, і клуб втомилися один від одного. Ще й андалусійська погода виявилася зовсім не такою привабливою для австрійця, як йому здавалося раніше, після короткострокового перебування у тих місцях.

Найбільше ж Гаппеля дратувало те, що він не міг пояснити гравцям, чого він прагне. Дехто списував це на поганого перекладача. На виправдання для цього невідомого учасника нашої історії зазначу – цей тренер говорив настільки колоритним діалектом Відня, що цього не відразу звикали навіть німці, а ще й специфічний голос Гаппелля, що за словами його партнера, тренера і антагоніста Макса Меркеля, лунав немов редис на тертушці. Отож комунікації були мінімальні. Для тренера то погано, а для емоційних південних іспанців геть незвично, аномально.

Тому сімнадцятого грудня 1973-го року Гаппель залишив Іспанію, аби вже за пару тижнів очолити Брюгге, почати найуспішніший період в історії клубу, а також повернутися у велику гру. Історія, де все погано! Хоча одну дрібну позитивну пляминку таки можна знайти. Гаппель прийшов до Севільї разом з гамбійським форвардом Бірі-Бірі — авторитет та якийсь дивак. У екзотичного нападника в Андалусії справи пішли значно краще, ніж у одного з найкращих тренерів в історії футболу.

Справжньої слави у червоно-білих кольорах хлопець з Гамбії досягне сезоном пізніше, стане головним бомбардиром і поверне Севілью в еліту. Та вже 1973-го йому вдасться хоча б трохи пройти школи Гаппеля, бо він єдиний хто щось розумів зі слів тренера – він пограв в Данії і німецьку сприймав.

От де б ще поговорили про футбол корінний віденець, естет футболу та гамбієць з однієї з найменш футбольних країн тих часів?



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту