Обличчя Прімери. Безіменні форварди

0
291

Серед тих факторів, що стабільно дозволяє тримати на високому рівні клас Прімери, ви не знайдете такою конкуренції як в Прем’єр лізі, такої відвідуваності як в Бундеслізі. Два стовпи, що височіють над усіма іншими, величезне фінансове відставання клубів вже з середини турнірної таблиці від історичних грандів (ті самі двоє+ севільські клуби, Більбао, Валенсія, частково Вільярреал).

Тому цікавими невеличкі та маленькі клуби просто мають бути, інакше не вижити. Про тренерську складову Прімери я вже писав раніше, це чемпіонат ідей. Тим самим тренером постійно потрібно шукати якихось дешевих футболістів зі сподіванням їх розкрутити. Шукають людей, котрим найрізноманітніші проблеми завадили реалізуватися. З ними потрібно ретельно працювати, часом просто няньчитися, бо це єдиний шлях суттєво підвищити клас своєї команди.

Цього сезону Гетафе був супер-яскравим прикладом успішної роботи з ноунеймами та збитими льотчиками.

Згадка про Гетафе й надихнула написати цей текст. Ось тільки мова піде не про усіх футболістів, що раптом виявилися хорошими гравцями, а лише про форвардів. Хороший нападник це товар рідкісний, тому й коштують дорого. Тим паче їх робота майже завжди вимірюється тим найдорожчим що є у футболі – голами.

Парочка Хорхе Моліна та Анхель була помітним явищем ще минулого сезону, це дуже ефективні нападники для Гетафе і тоді Азулонес боролися за зону Ліги Європи. Ніхто з них раніше не оцінювався так високо, як тепер, а Анхель ніколи й у серйозному клубі не виступав. Цього сезону вони знов продемонстрували клас, особливо вражаюче важливим був Моліна. Якщо б не вік, 37 років, то, переконаний, він би отримав виклик до збірної.

Хайме Мата

Окрім цієї парочки атака Гетафе, котрий став головною сенсацією першості і до останнього чіплявся за зону Ліги Чемпіонів, влітку придбала найкращого бомбардира Сегунди Хайме Мату. Його біографія це суцільне життя в низинах, проте він якраз зміг отримати виклик від тренера Ла Рохи Луїса Енріке. 14 голів, найкращий футболіст Прімери у березні, це все про нього. Виявляється 30 річний дядько за сезони виступів казна де лише навчився бути терплячим, а все інше у нього й було раніше, просто не усі готові були з ним возитися.

Минулого літа Еспаньйол за 10 мільйонів євро заплатив за форварда Борху Іглесіаса. Вже дорослого дядьку (тоді 25 років), котрий за попередню кар’єру лише один рік провів добре, та й то у Сегунді, а в Сельті ніколи не міг навіть постійно тренуватися з головною командою. Дивовижно ризикований і незрозумілий трансфер, та ставка зіграла. Виявилося, що він неймовірно потужний, впевнений у собі і дуже жорсткий футболіст. Зустріти такого завжди не мед, фактично ми побачили нову версію Дієго Кости. Борха забив 20 голів за сезон, 17 в чемпіонаті і за цим показником серед іспанців поступився лише Яго Аспасу, приреченому бути головним голеадором країни допоки ноги носять.

Борха Бастон

Іншому Борсі, Бастону також вдалося нагадати усім про себе. Колись у скромному Ейбарі він чимало забив, але потім були сумнівні часи Свонсі та Малага, його вже сприймали скептично. І ось Алавес надав йому шанс. Хай забив він й небагато, проте після цього чемпіонату багато хто, згадав, що давно у мадридському Атлетіко Бастону пророкували хорошу кар’єру. А от голи Алавесу приніс аргентинець Джонатан Кажєрі, якому якраз з успіхом і допомагав Бастон. Кажєрі теж мав багато складних часів, ще й завше вважався хлопцем не результативним. Тож і на нього розраховувати було ризиковано.

У Ейбарі продовжує свою круту бомбардирську кар’єру бразилець Шарлес. За цього хлопця ніколи не платили більше одного мільйона євро, а от голи він продукує скрізь і стабільно. Врахуйте, що Шарлесу 35. Поруч з ним діє Сержі Енріч, не такий результативний хлопець, але не менш важливий для неймовірної казки Ейбара. Енріч, як і його клуб символізує злість на здорове нахабство.

Те, що марокканець Ен-Несирі вистрілив у цьому чемпіонаті можна було припустити, він молодий, технічний. Навіть у депресивній Малазі Юссеф виділявся. Повернення ж до справжнього футболу аргентинця Гвідо Каріжо не було надто очікуваним, адже гравець тривалий час тільки те й робив, що розчаровував. У підсумку ж вони ще з екзотичним данцем Мартіном Байтвайтом гарантували Леганесу дуже комфортне життя.

У найслабшій команді ліги Райо Вальєкано прекрасний сезон провів Рауль де Томас (14 голів). Футболіст наче й відомий, проте зовсім без досвіду Прімери. Тепер ж мова йде навіть про повернення до мадридського Реалу.

Ще цікавіше ситуація з форвардами в Уески, котра була приреченою на виліт від самого початку. Але попри цетроє гравців групи атаки заслуговують на позитивну оцінку своєї діяльності.

Луїс Авіла

19-річний на старті сезону Кучо Ернандес був проминем світла у найтемніший період виступів команди, він тепер не забивав багато, як в Сегунді, проте робив різницю. Зокрема допомагав розкритися аргентинцеві Луїсу Езекілю Авілі, хлопцеві котрий вперше в кар’єрі забив 10 голів за чемпіонат. Та голи це не все, що він робив. То був лідер атаки, як його називали арагонські вболівальники «наш Мессі». Хай буде варіант Мессі для бідних, їм вибирати не доводиться. Ще до Уески посеред сезону прийшов 32-річний Енрік Гальєго. Він виступив так, що тепер має варіанти залишитися в Прімері, на відміну від клубу і це абсолютно заслужено. Хороші таранні форварди на дорозі не валяються!

У Сержіо Гвардьоли досить екзотична біографія у футболі Ла Нусіа, Новелда, Лорка, Хуміжа, Онтініет, Елденсе і австралійська Аделаїда Юнайтед. Раптом 2015-го його взяла в оренду Барселона-Б, проте вигнала за кілька годин після підписання угоди, в твіттері цього Гвардьоли знайшли образи на адресу каталонського клубу. Минулого сезону він успішно виступав у Кордобі й отримав запрошення до Гетафе. Проте конкуренції з Моліною, Матою та Анхелем не витримав. Тому довелося йти до Вальядоліду. Забив він у ньому тільки тричі, однак зробив багато для порятунку команди і, паралельно відібрав надважливі два очки у Гетафе, ті що могли вивести у Лігу Чемпіонів. Тепер з Сержіо не сміються, навпаки, цінують.

Наведено лише приклади тих, форвардів, від яких нічого особливо й не чекали, бо в іншому випадку варто було б згадати незнаменитих Оярсабаля, Марті та Стуані. Прімера дає шанс багатьом, саме тому тут стільки ноунеймів отримують свій час для успіхів і лише від них самих залежить, наскільки довгим він буде.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту