Гра престолів. Як Єнс Леманн вивів із рівноваги титана

0
321

Редакція Underdogs розповідає про напружені відносини між двома корифеями воротарського цеху.

Добре відомо, що Єнс Леманн відверто недолюблював Олівера Кана. Цікаво, що сам баварець вважав взаємну неприязнь швидше проявами конкуренції, аніж ворожнечею, про яку так завзято розповідали ЗМІ. «Нас завжди виставляли заклятими ворогами. Проте це не так – ми були лише суперниками»,– зізнався колишній голкіпер у 2010-му.

Не секрет, що воротарська доля складна – інколи дублер змушений чекати роками, аби видряпати шанс та нарешті зайняти місце у «рамці». Тож дуже добре, коли між кількома претендентами існує взаєморозуміння – як, наприклад, у збірній Іспанії каденції Вісенте дель Боске. А от Леманн, якому набридло «сидіти» під Олівером Каном, вирішив не миритися з становищем – ще з часів перебування у дортмундській Боруссії Єнс послідовно критикував практично кожний крок першого номера Манншафт. Спочатку це нагадувало звичайнісіньке жартівливе кепкування, проте з часом переросло у маніакальну звичку. Принаймні, так здавалося, адже він не боявся вийти за рамки спортивних аспектів та, наприклад, влізти у сімейне життя візаві – варто було пресі із відтінком жовтизни роздмухати скандал, пов’язаний із Каном та його першою дружиною Сімоною, як Леманн не оминув нагоди дати відповідний коментар.

Гравець не приховував – зчинений тиск допоможе йому пробитися до основного складу Німеччини; це стало особливо актуальним за кілька років до домашнього чемпіонату світу. Невдовзі зірки зійшлися і воротар таки зайняв бажаний п’єдестал.

Заради справедливості потрібно визнати – він дійсно заслуговував такої почесті. Однак цього було мало, оскільки Кана обожнювала публіка та оточували правильні люди – такі як Руді Феллер чи Зепп Маєр. Словом, внутрішні зміни якщо й могли статися, то лише внаслідок трансформацій ззовні – на щастя для Єнса, вони наступили. У липні 2004-го на тренерському містку збірної з’явився Юрґен Клінсманн. Фігура, не настільки просякнута баварським духом, не зацікавлена у відстоюванні конкретних інтересів та й взагалі звикла до життя в Америці.

На перший погляд, Клінсманн не став віддавати перевагу тому чи іншому голкіперу – натомість, наголосив, що сильнішого виявить саме спортивний принцип. Леманн тільки-тільки завершив феєричний сезон в Арсеналі (всі добре пам’ятають кампанію 2003/04), тож у його профпридатності не було ніяких сумнівів – він готовий боротися та має на це повноцінне право. Якби не одне але – Юрґен підготував для Єнса сприятливе середовище. Спочатку тренер звільнив Маєра, замінивши Андреасом Кепке, прохолодно налаштованим до Кана, а потім запросив до штабу Олівера Бірхоффа, одного із найближчих приятелів Леманна. Зрештою, представник Канонірів відчув себе впевненіше та повідомив на всю країну – він більше не має наміру сидіти за будь-чиєю спиною. Розпочалась ментальна війна.

«Цьому потрібно покласти край. Клінсманн хоче битви між Канном та Леманном. Ми повинні щось змінити. Це постійно обговорюється в засобах масової інформації, і ми не можемо дозволити собі кожний тиждень виділяти «чесноти Канна» чи «Леманна». Все вийшло з-під контролю», – дорікнув Карл-Хайнц Румменіґґе. Також на захист підопічного став Фелікс Магат, який демонстративно перерахував помилки Єнса, допущені у Прем’єр-лізі та єврокубках; до цієї «полеміки» приєднався Лотар Маттеус, давній ворог Клінсманна – і пішло-поїхало. Ось так Німеччина готувалася до Мундіалю.

Проте Кан, як ви розумієте, програв – ось як це пояснив Леманн: «Ми з Каном – одержимі. Але я краще можу впоратися з тиском. В Баварії у нього ніколи не було конкурента на місце у складі, і він був не готовим до боротьби з сильним суперником. Я ж всюди бився – і всюди перемагав. Завдяки переїзду в Англію я розвивався далі, в той час як Олівер, досягнувши піку на чемпіонаті світу 2002 року, не зміг поліпшити власне становище».

З настанням квітня 2006-го Клінсманн заявив – впродовж лічених днів він обере основного голкіпера. Вже тоді було зрозуміло, що Олівер поступився – напередодні, у матчі проти Кельна баварець з’явився з пошкодженням та пропустив два необов’язкових голи. Журналісти відрапортували – окрім невтішної фізичної форми Кан переживає труднощі психологічного характеру: гравець виглядає настільки розгубленим, що після одного з тренувань переплутав свою автівку з машиною Мартіна Демікеліса. Офіційний вирок був винесений 7 квітня 2006 року.

«Я прекрасно пам’ятаю той день, коли тренер воротарів Андреас Кепке подзвонив мені і сказав: «Це було важке рішення, але ми зробили вибір на твою користь». У той момент я просто не знав, що робити. Здійснити коло пошани на автівці? Напитися з приятелями?Закричати «ура!»? У підсумку мене вистачило на маленьку посмішку. В одинадцять років, сидячі на батьківській софі, я прийняв безповоротне рішення стати футбольним профі. І ось я – перший номер Бундестім. В тридцять п’ять років…»,– поділився спогадами Леманн. А от Кан прогнозовано виявився небагатослівним: «Я здивований цим рішенням та безмірно розчарований».

З іншого боку – за два дні до оголошення вердикту Єнс вийшов у півфінал Ліги чемпіонів, зігравши не останню роль у перемозі над туринським Ювентусом. У Олівера подібні козирі були банально відсутні – його Баварія вибула із змагання ще на стадії 1/8-ї, гучно провалившись проти Мілану.

… Клінсманну добре дісталося після вильоту з ЧС-2006, однак майже ніхто не критикував його рішення стосовно Леманна – воротар впорався із завданням, видавши зразкову серію пенальті з аргентинцями. За декілька хвилин до старту «лотереї» телекамери зупинилися на дещо зворушливій і точно неочікуваній сцені – Кан підбадьорливо щось розповідав Єнсу, який посміхався.

«Бажаю успіху, ти впораєшся!» Я був шокованим та навіть не міг деякий час це осмислити», – пригадав бронзовий призер чемпіонату світу. Це міг бути красивий кінець затяжного конфлікту та початок міцної дружби – як от сталося з Франческо Тольдо та Жуліо Сезаром.

Та ні – у жовтні 2007-го Леманн сказав наступне: «Кан занадто високої думки про себе, а мені не подобається, коли хтось возвеличує сам себе». Олівер, природно, не відмовчувався: «Він продемонстрував, що у нього немає ніяких хороших манер, адже нападає на своїх колишніх колег. Він повинен бути вдячним, що може грати у збірній, оскільки в клубі сидить на лаві запасних. Такого ще ніколи не було у німецькому футболі». Перемир’я завершилося і двоє знову опинилися на стежині війни.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту