Вболівальник-привид

0
547

Кожного 31 травня сестри Марія та Магдалина разом з двома подругами прямують на цвинтар комуни Ньюньоа. У них повітряні кульки, гірлянди, конфеті, свічки та квіти. Вони влаштовують імпровізовану месу. Марія задуває свічки і каже: «З днем народження, товстунчику! Мій син був веселим завжди, тож ми зараз прямо тут на цвинтарі влаштуємо барбекю, йому б це сподобалося, він любив асадо». *

Її син двічі став став легендою. Спочатку інкогніто, а потім вже зробив родину відомою в усій країні. Ось лише його самого вже не було в живих.

9 червня 1991-го на стадіоні Монументал у Сантьяго де Чилі усі і все готувалося до коронації місцевої команди Коло Коло. То було її півріччя. Хорват Мірко Йозіч зміг зібрати прекрасний колектив і пішов з ним за трофеєм Лібертадорес. Похід виявився тріумфальним, єдиний випадок в історії, коли чилійська команда виграла Лібертадорес.

Коло Коло виглядав надзвичайно потужно і того дня вдома приймав
парагвайську Олімпію, це був матч відповідь фіналу. В Асунсьйоні зіграли на 0:0.
Перед початком фіналу невідомий хлопчик вибіг на поле. Публіка зустріла його хвилею овацій, коментатори навіть подумали що це виходить на газон команда господарів, але ні. Хлопчика цього добре знали. Він полюбляв вибігати під час крутих матчів і фотографуватися з гравцями Коло Коло.

Його прозвали «інча фантазма», тобто, вболівальник привид. Попри усі перешкоди він проривався на поле і завше вмів потім втекти, його не могли спіймати. Але ж це фінал, там була посилена охорона, тим паче після сканадально знаменитого півфіналу.

Тоді у грі Коло Коло — Бока Джуніорс трапився епізод, коли розлючені гравці аргентинського клубу після пропущеного голу побили до напівсмерті фоторепортера, який вибіг на поле і почав знімати їхнього голкіпера. Фотокор втратив 80% зору назавжди. Розлючені десятки тисячів вболівальників спробували лінчувати гравців Боки. Воєнізована охорона зупинила це, бо інакше ми б ніколи не почули про Габріеля Батістуту та Оскара Вашингтона Табареса. Але стримати одного однісенького вболівальника вони не могли, бо він був привидом.

Луїс Маурісіо того дня вибіг під час розминки гравців Олімпії, йому аплодували усі трибуни, окрім гостьової. Він кинувся до воріт, відібрав м’яч у парагвайця і пробив повз воротаря. У відповідь трибуни вибухнули аплодисментами — добрий знак, перший гол буде наш!

Поліція майже схопила порушника, проте він втік у нетрі підтрибунного світу. Сховався. Підліток міг спокійно піти зі стадіону та його ціль була іншою. Вже під час офіційного фотографування він вигулькнув і вліз поперед гравців рідної команди. Так трапилася його найзнаменитіша фотографія. Момент слави!

Саме після цього про нього дізналися в усій країні. Вже тоді багатьом було цікаво, хто це? Поступово утворилася легенда про вболівальника-привида, чимось схожа на легенду про Зорро.

19 липня того ж таки 1991-го Луїс Маурісіо Лопес Рекабаррен на прізвисько Моніто, здійснив свій останній футбольний забіг. Це було перед початком матчу Копа Амеріка Чилі — Аргентина. Потролив ворогів і був спійманим поліцією. Його зачинили у приміщенні стадіону, але привид знов втік.

Моніто мав два таланти — красти та вибігати на поле стадіонів. Зі злодійськими витівками батьки боролися несамовито, однак нічого не могли виправити. Першу крадіжку в автобусі він здійснив у 6 років і надалі часто просто тікав з дому, аби пожити на вулиці. А от друге було спадковим. Його батько, теж Луїс Лопес, полюбляв такі витівки. У його колекції є навіть газетне фото з самим Пеле, зроблене під час чергової вилазки.

2001-го року, на десятиріччя перемоги Коло Коло у Лібертадорес, чилійські ЗМІ знов взялися за розшук вболівальника-привида. Спочатку хтось запустив чутку, по Хосе Луїс Віжануева, на той час вже відомого футболіста. Але не співпадали зовнішність та вік. Віжануева ж сам спростував таку версію. Потім такий собі Рейналдо Сандовал оголосив себе привидом, його спіймали на брехні. Зрештою, вийшли на родину Лопес-Рекабаррен. Так, тим самим хлопцем був Луїс Маурісіо, весь дів батьків був завішений репродукціями легендарного фото з фіналу. Старі тільки й говорили про нього. А от зробити інтерв`ю з героєм було неможливим, за два роки до 10-ліття перемоги він вмер.

1991-го хлопець зник зі стадіону не з власного бажання. Його надовго запроторили до виправного закладу. Я народився крадієм від природи, мамо, крадієм і помру — казав він доньї Марії. І дотримався слова. Спочатку Маурі прострелили голову під час крадіжки та у госпіталі таки відкачали. Наступного удару він вже не витримав, втекти від лейкемії не вдалося, це вам не забіг по стадіону. Батьки звинувачували владу, адже їхньому сину лишалося відсидіти шість місяців у буцегарні. Казали, що у звичайні клініці йому б могли надати кращу допомогу, ніж в медчастині ізолятору. Може й так, може й ні, бо історія з вболівальником-привидом була ледь не єдиною світлою плямою у їхньому житті.

*Асадо — м`ясо смажене на решітці.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту