Двічі в одну річку: як Реал виглядав після повернення тренера. Частина I

0
354
фото Getty Images

Редакція Underdogs розповідає, як склалася доля тренерів, що неодноразово очолювали іспанський гранд.

Звістка про призначення Зінедіна Зідана розірвала медіапростір – ЗМІ тільки й гадають, якими будуть перші кроки француза на чолі нової старої команди. Чи зможе тренер впоратися із завданнями? Чого очікувати від мадридців вже влітку?

В соцмережах жартують – невдовзі Реал знову видасть переможну серію у Лізі чемпіонів. Зважаючи на ажіотаж, що виник навколо Зізу, буде доцільним поринути у історію та коротко пригадати, як Вершкові виглядали у подібних випадках – після повторної появи одного й того ж спеціаліста.

Хасінто Кінкосес

Перший термін: травень 1945 року – березень 1946 року

Статистика: 35 матчів (18 перемог/10 нічиїх/7 поразок)

Трофеї: Кубок Іспанії (1946)

Другий термін: квітень 1947 року – січень 1948 року

Статистика: 17 матчів (5 перемог/4 нічиїх/8 поразок)

Трофеї: –

Про Хасінто Кінкосеса відомо не так багато, як би хотілося – його єдиним здобутком біля керма Бланкос став кубок Короля, виграний у боротьбі проти Валенсії (3:1). Також достеменно не ясно, якими були реальні підстави його звільнення, адже за підсумками сезону 1945/46 Реал став четвертим. А ось з другою відставкою все набагато зрозуміліше – Кінкосес не протримався до кінцівки розіграшу 1947/48, але завдяки саме його «старанням» Вершкові показали найгірший результат за весь час існування команди, розташувавшись на одинадцятій сходинці.

Бальтасар Альбеніс

Перший термін: березень 1946 року – квітень 1947 року

Статистика: 38 матчів (18 перемог/5 нічиїх/12 поразок

Трофеї: Кубок Іспанії (1947)

Другий термін: жовтень 1950 року – березень 1951 року

Статистика: 16 матчів (7 перемог/2 нічиї/7поразок)

Трофеї: –

Бальтасара Альбеніса спіткала доля Кінкосеса – коуч тріумфував у кубку Іспанії (здолати Еспаньол допоміг Луїс Моловні, про якого ми ще згадаємо), проте невиразно виглядав у чемпіонаті. Так, Альбеніс дещо підправив ситуацію, але все ж не настільки, як того бажав Бернабеу – навряд чи він був у захваті від сьомого місця. Втім, Сантьяго теж не завжди робив правильні кроки – в 1950-му президент незрозуміло навіщо повернув Альбеніса, оскільки той на тлі відносно непоганих показників за останні декілька років (четверта та третя позиції) одразу опустився в нижню частину таблиці.

Луїс Карніґлія

Перший термін: 1 червня 1957 року – 19 лютого 1959 року

Статистика: 54 матчі (39 перемог/10 нічиїх/5 поразок)

Трофеї: Ла Ліга (1957/58), КЄЧ (1957/58)

Другий термін: 14 квітня – 30 червня 1959 року

Статистика: 5 матчів (3 перемоги/1 нічия/1 поразка)

Трофеї: КЄЧ (1958/59)

Аргентинський фахівець не зіпсував каші, опинившись на тренерському містку Бланкос. На відміну від інертного Хосе Вільялонґи, яким вміло маніпулював Сантьяґо Бернабеу, Карніґлія продемонстрував характер – він не лише дбайливо підібрав команду, залишену попередником, але й приступив до її тактичної перебудови. Що прогнозовано не сподобалося президентові – як тільки Раймон Копа зайняв позицію центрфорварда, а Ді Стефано відправився на місце під нападником, відносини між функціонером та тренером різко охолонули. Тим не менш, внутрішні перипетії не завадили іспанцям здобути золоті медалі Ла Ліги та продовжити домінування в Європі – у фіналі італійський Мілан поступився із рахунком 3:2.

У лютому 1959-го Карніґлія вимушено взяв паузу, – виникли проблеми із нирками, – що спонукало Бернабеу віддати важелі Реалу Міґелю Муньосу. В квітні Луїс повернувся в Реал та вдруге поспіль взяв кубок європейських чемпіонів – цього разу із Вершковими не впорався Реймс. Втім, дані успіхи не дозволили Карніґлії утриматися на посаді – все через норов Бернабеу, якому не сподобалося те, що Ференц Пушкаш не з’явився у вирішальному матчі за євротрофей.

Міґель Муньос

Перший термін: 21 лютого – 13 квітня 1959 року

Статистика: 9 матчів (5 перемог/2 нічиї/2 поразки)

Трофеї: –

Другий термін: 17 квітня 1960 року – 13 січня 1974 року

Статистика: 310 матчів (189 перемог/60 нічиїх/61 поразка)

Трофеї: Ла Ліга (1960/61, 1961/62, 1962/63, 1963/64, 1964/65, 1966/67, 1967/68, 1968/69, 1971/72), Кубок Іспанії (1961/62, 1969/70), КЄЧ (1959/60, 1965/66), Міжконтинентальний кубок (1960)

Бернабеу давно приглядався до Муньоса та, як ми вказали вище, довірив йому команду, коли Карніґлія перебував на лікарняному ліжку – в якомусь сенсі це можна назвати випробувальним терміном. А ось друга «каденція» Міґеля тривала довгі тринадцять років, що, підкреслимо, не типово для дона Сантьяґо, який звик змінювати тренерів, наче рукавички.

Не було необхідності – це красномовно засвідчує кількість накопичених трофеїв. Не дивно, що сьогодні Муньос входить в пантеон великих – метр знайшов спільну мову з керівництвом Білих, дав відсіч Барселоні Елленіо Еррери та довгий час домінував на внутрішній арені. Ми ж констатуємо факт – наставник виконав титанічну роботу, завдяки якій Реал має настільки глибоку історію.

Луїс Моловні

Перший термін: 7 вересня 1977 року – 30 червня 1979 року

Статистика: 90 матчів (51 перемога/24 нічиї/15 поразок)

Трофеї: Ла Ліга (1977/78, 1978/79)

Другий термін: 29 березня – 30 червня 1982 року

Статистика: 6 матчів (4 перемоги/1 нічия/1 поразка)

Трофеї: Кубок Іспанії (1981/82)

Третій термін: 16 квітня 1985 року – 30 червня 1986 року

Статистика: 61 матч (39 перемог/7 нічиїх/15 поразок)

Трофеї: Ла Ліга (1985/86), Кубок УЄФА (1984/85, 1985/86)

Хтось скаже, що Моловні був людиною, так би мовити, на підхваті, а хтось заперечливо закиває головою – таких мадридистів, ладних допомогти команді при першому поклику, ще треба пошукати. Насправді Луїс приймав Реал більше трьох разів – взимку 1974-го він став виконуючим обов’язків після відставки Муньоса та зумів запобігти затяжній кризі, вигравши кубок Короля.

А ось повноцінне призначення відбулося у вересні 1977-го – югослав Мілян Мілянич зіпсував старт сезону,тож Бернабеу поклався на перевірений варіант. Який не підвів – Реал виправив становище у турнірній таблиці та на фінішній лінії обігнав Барселону на шість пунктів. Наступна кампанія також пройшла під знаменами Вершкових – цього разу Моловні витримав конкуренцію з боку хіхонського Спортингу, який неочікувано став срібним призером Прімери.

В 1982 році до коуча звернулися з проханням утихомирити роздягальню після відходу Вуядіна Бошкова – югославу вказали на двері, оскільки клуб ніяк не міг наздогнати у Ла Лізі Реал Сосьєдад. Луїс хоч і не зупинив неймовірних у ті роки Біло-блакитних, проте не залишився без трофею – у фіналі національного кубка його підопічні здолали хіхонський Спортинг 2:1.

Чергова поява Моловні відбулася у 1985-му – менеджмент клубу визнав провал експерименту із запрошенням Амансіо та, враховуючи майбутні президентські вибори, наслідком яких стала перемога Рамона Мендоси, вирішив не робити різких рухів, а просто покластися на Луїса. І той вкотре виступив у ролі рятівника – а як ще назвати два поспіль тріумфи в Кубку УЄФА та повернення Реалу на іспанський трон після шестирічної перерви?



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту