Історія одного рефері

0
1074

Редакція Underdogs розповідає про футбол, знищення репутації та наркотики.

Чемпіонат світу 2002 року породив низку скандалів та конспірологічних теорій, загалом, пов’язаних із просуванням Південної Кореї до півфіналу турніру. Одним із красномовних уособлень, якраз підтверджуючих різноманітні домисли, стало суддівство – фактор, який завжди викликав дискусії, проте в даному випадку вийшов на абсолютно новий рівень. Мерзотності, непрофесіоналізму та ігнорування найвищими футбольними інститутами – саме це було зафіксовано під час легендарної гри між корейською та італійською збірними.

Вилучення Франческо Тотті, відміна «чистого» голу, забитого у виконанні Даміано Томмазі, та ряд інших неоднозначних рішень, зроблених на користь господарів, вмить перетворили арбітра зустрічі Байрона Морено на знаменитість у поганому розумінні цього слова. Та фактично на персону нон ґрата – еквадорця досі згадують на Апеннінах злим та аж зовсім не тихим словом. Цікаво, що Зепп Блаттер виступив у звичній манері – став на захист головного рефері, натомість звинувативши у провалі його помічників.

«Можливо, Італії дійсно не пощастило з жеребом. Але якщо хтось й помилився в суддівській бригаді, то це лайнсмени, які не допомогли розібратися у ситуації»,– зауважив президент ФІФА на післяматчевій прес-конференції. А ось ображений Крістіан Пануччі висловив думку, яку в той день розділили мільйони вболівальників: «Та який з нього суддя? Подивіться: у нього бандитська фізіономія! Його спеціально назначили, щоб нас вибити. А фігура? Хіба не видно, що він занадто товстий!».

Слова захисника Скуадри Адзурри виявилися пророчими – команда не вийшла в четвертьфінал Мундіалю завдяки старанням справжнього злочинця. Показово, що після закінчення чемпіонату еквадорець став фігурантом не менш резонансного інциденту – у матчі за участю ЛДУ Кіто та Барселони Гуаякіль замість шести доданих хвилин футболісти провели на полі втричі більше часу, завдяки чому господарі не просто зрівняли рахунок, але ще й вирвали перемогу 4:3. Президент Барселони Леонардо Борхера звинуватив арбітра та вказав на ймовірну причину такого вчинку – Морено якраз балотувався в міську раду Кіто, тож його виборча кампанія викликала конфлікт інтересів. Зачекайте – а хіба футбол не поза політикою?

І лише дискваліфікація тривалістю у двадцять матчів викликала занепокоєння з боку ФІФА – в Цюріху розпочалося внутрішнє розслідування. Повернувшись до прямих обов’язків у травні 2003-го, Байрон не зупинився на досягнутому – вилучив одразу трьох виконавців Депортіво Кіто у грі проти Депортіво Куенка. Чим виніс собі підсумковий вирок – федерація нещадно розкритикувала роботу Морено, в зв’язку з чим опальний рефері вже влітку оголосив про завершення кар’єри. На той момент йому було 36 років.

«Я заслуговував більш високих оцінок та думаю, що виконав хорошу роботу. Проте зараз мені буде важко повернути лояльність ФІФА. Ось чому вихід на пенсію – найкращий вибір»,– підкреслив Байрон. І демонстративно додав: «Я йду через парадні двері з високо піднятою головою. Я вважаю за краще померти стоячи, ніж жити на колінах».

фото АР

Втім остаточно Морено не зник зі спортивного простору – влаштувався аналітиком на одному із місцевих телеканалів. І навіть отримав запрошення із Італії – з’явитися в ефірі тамтешнього комедійного шоу, де мав би бути висміяним за помилки, скоєні під час ЧС-2002. Здавалося б, нарешті колишній суддя знайшов відносний спокій, але, вочевидь, пригоди у нього в крові – Байрон, який звик жити на широку ногу, розлучився з дружиною, знайшов нову пасію та по самісінькі вуха заліз у борги. Відсутність грошей змусила порушити закон.

20 вересня 2010 року Морено прибув до Сполучених Штатів. Він помітно нервував, тож одразу зацікавив працівників нью-йоркського аеропорту імені Джона Кеннеді. Під час ретельного огляду з’ясувалося – арбітр намагався провести десять прозорих пакунків. До його тіла було прикріплено більше шести кілограмів героїну. Еквадорця негайно заарештували та відправили на лаву підсудних. Уся бравада миттєво кудись зникла – Байрон виглядав пригнічено і жалюгідно: «Мені дуже шкода, від усього серця. Мені дуже шкода…».

Адвокат, мотивуючи вчинок підсудного, сказав наступне: «Звісно, він був не настільки дурним, щоб вживати зберігати чи вживати наркотики. Але їх транспортування могло б покрити борги. Доволі серйозні. У його дівчини стався викидень. Знадобилися гроші. Це був сильний удар».

Не допомогло – Морено опинився за ґратами бруклінської в’язниці. Новина набула розголосу та не залишилася непоміченою футбольною на навколофутбольною тусовкою. Ось як на цю звістку відреагував Джанлуїджі Буффон: «Вважаю, в 2002 році у Морено вже було шість кілограмів героїну. Але не в нижній білизні, як при затриманні, а в його організмі! Якщо говорити серйозно, коли люди зі спорту йдуть у світ наркотиків, це означає, що ми ризикуємо опуститися на саме дно. Такі епізоди говорять про те, що спорт втрачає свої цінності».

У місці позбавлення волі Байрон знаходився впродовж двох подальших років, де нарешті взявся за розум, став зразковим в’язнем та достроково вийшов на свободу. У грудні 2012-го він був екстрадований до Еквадору, де невдовзі зник із радарів преси.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту