Історія обміну Едді Ольчика

0
651

Едді Ольчика за 16 сезонів в NHL (1984-2000) обмінювали п’ять разів. Першого разу — у вересні 1987 — з рідного Чікаго в Торонто. Третій трейд стався у грудні 1992 року, коли Ольчика обміняли з Вінніпега у Рейнджерс в обмін на Кріса Кінга і Тая Домі (батька Макса Домі): «Я був лідером Вінніпега, тому був шокований трейдом».

А от другий трейд Ольчика був, можливо, найвеселішим в історії NHL.

***

10 листопада 1990 року Ольчика трейданули з Торонто у Вінніпег в обмін на Дейва Еллетта і Пола Фентона (нинішній генеральний менеджер Міннесоти).

П’ятниця. Вечір. Госпіталь в Скарборо, передмісті Торонто. Дійові особи: Ольчик, його дружина Діана та бригада лікарів і акушерів. Діана готується до пологів.

«В ті часи у мене не було мобільного. Якщо хтось і мав мобілку, то це був телефон в авто розміром з цеглу. Тим не менш, зі стаціонарного телефону я набрав офіс Maple Leafs і залишив повідомлення: «Діана у пологовому, тому мене не буде на ранковому тренуванні, але я точно приїду на гру». Це мала бути гра проти Чікаго в рамках Hockey Night in Canada. Культова для канадців штука в суботній прайм-тайм.

Ніч минула спокійно. В районі 15-30…16-00 суботи процес пішов. «Я одягаю маску, халат, сідаю біля коханої, вона починає дихати частіше. І тут приходить медсестра і передає мені записку. Там написано: «Maple Leafs на дроті, хочуть поговорити». Я прочитав і сказав медсестрі: «Передайте їм, що я не можу зараз говорити, бо Діана якраз народжує дитину. І скажіть, що я точно ввечері приїду на матч».

«Діана не чула мій діалог з медсестрою. Я повертаюсь до дружини, але за секунду знову намалювалась медсестра. «Ні, ви не зрозуміли, вони дуже-дуже хочуть переговорити з вами». Я парирую: «Якого біса? (в оригіналі: What the fuck?). Коротше, я покидаю зал і йду до телефону», — переповідає Ольчик.

На тому боці слухавки Боб Стеллік, керівник піар-відділу:

— Слухаю.

— Едді, це Боб.

— Ну привіт, Боб. Як справи?

— Як Діана?

— Боб, вона якраз народжує дитя. Але я буду на грі.

— Ок, набери наc перед тим, як будеш виїжджати на гру.

— Боб, я не буду нікому дзвонити. Я приїду.

— Почекай секунду.

«Я такий…»почекати секунду?» Що за чортівня? Мені треба повертатись до Діани… І тут я чую голос генерального менеджера Флойда Сміта», — згадує той день хокеїст.

— Eдді!

— Флойд?

— Так, це я. Мені не хочеться це казати зараз, але ми щойно обміняли тебе у Вінніпег.

— Ти жартуєш? Моя дружина лежить розкорячена на родильному кріслі, за шкалою 1-10 у неї розкриття на рівні 8, ось-ось полізе немовля, але ви не могли почекати кілька годин??

Ольчик продовжує: «Вони мені почали парити якусь фігню про те, що за якимись правилами вони мали мені повідомити про трейд. Коротше, я повісив слухавку і припух. Це був шок. Це був найбільший шок у моєму житті».

Ольчик терміново телефонує батьку Еду, агенту Ріку Кьоррану і Осборну. Його не було в палаті 5-6 хвилин. Пологи затягнулись. Діана спитала чоловіка де його носило. Ольчик швидко придумав відмазку. Ляпнув, що подзвонила його мама і сказала, що тітка погано себе почуває.

«Діана подивилась на мене, як на дебіла. Потім глянула і сказала: «Куди ми переїжджаємо?» Я офігів», — ділиться спогадами Ольчик.

«Куди ми переїжджаємо?» Йомайо, вона психопатка», — подумав я. «Підійшов ближче, думаю, що їй відповісти. Думаю, може це гра така, вона грається зі мною». Кажу, хай вгадає.

Вона глянула на мене, потім на стелю і видала: «Вінніпег». «Триндець, звідки вона дізналась?» — Ольчик в ауті.

«Він мало не впав на підлогу. Він не міг зрозуміти, звідки я дізналась. Насправді, я і не знала. Це перше місто, яке спало мені на думку, уявляючи карту Північної Америки», — розказала Діана.

Потім Ольчик побачив акушера, який знімав рукавички. «Ок, Діана, це буде нескоро», — сказав лікар. Тому Tомас Oльчик народився через 3.5 години.

«Томас взяв паузу, бо почув новину про Вінніпег. «Ні, мамо й тату, там занадто холодно. Тут тепліше», — жартує дружина Ольчика.

Насправді Едді Ольчик за кар’єру хокеїста, тренера і зараз оглядача чув багато веселих історій про обміни.

«Чув, як хлопців обмінювали, коли вони були десь на круїзних лайнерах без телефонів. В понеділок вони відкривали USA Today і випалювати: «Вау, мене обміняли у вихідні», — розказує Ольчик.

Наостанок одна історія. «В березні 1994 року, коли я грав за Rangers, ми були на виїзді в Калгарі. Сиділи собі в готелі з Філом Бурком і раптом задзвонив телефон. Я підняв трубку, а там генеральний менеджер Ніл Сміт», — згадує той день Ольчик.

— Вітаю. Хто там?

— Це Едді.

— Едді, це Ніл Сміт, як справи?

— Оууу, Ніл…Все добре, як ви?

— Бурк десь поряд?

І я такий: «О, курва. Коротше, я передав трубку Бурку»: «Філ, це Ніл Сміт».

— Та не бреши (в оригіналі — нецензурна лайка), це не не Сміт.

— Ні, чувак, нах мені брехати, це точно він.

— Справді?

Бурк взяв трубку. Все, що я чув після цього: «Чортова Оттава? Яка нафіг Оттава, Ніл? Це жесть. Відчуття, наче від мене пішла жінка».

Не повірите, але через 7 місяців Бурк справді розвівся.

Матеріал сайту The Athletic

Переклад та адаптація Володимир Віжняк (https://t.me/nhl_ua)



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту