Ерік Харрісон. Той, кому Ферґюсон зобов’язаний величчю

0
768

Редакція Underdogs вшановує пам’ять відомого тренера Манчестер Юнайтед Еріка Харрісона, який нещодавно, на жаль, пішов із життя.

Приготуйтеся – на легендарному фото, поряд із зовсім юними Раяном Ґіґґзом, Ніккі Баттом, Девідом Бекхемом, братами Невіллами та Полом Скоулзом, зображений не сер Алекс Ферґюсон. Ерік Харрісон знаходився переважно за кулісами Манчестер Юнайтед, тож навіть не всі прихильники Червоних дияволів знали про його існування – людини, що, власне кажучи, й заклала фундамент їхньої команди.

Доходило до комічних ситуацій – ось що пригадав Ферґюсон на сторінках власної автобіографії: «В півфіналі Кубка ліги в Лідсі в 1991 році суперник в другому таймі наніс по наших воротах град ударів, але за дві хвилини до кінця зустрічі Лі Шарп зумів вирватися у відрив та забити гол, хоча здавалося, що він знаходиться в очевидному офсайді. Я був в той момент на полі, а Ерік Харрісон на лаві запасних. Багато хто вважає,що Ерік дуже схожий на мене. Вочевидь, так вирішив і один із фанатів Лідса, тому що він вдарив Еріка, майже зваливши його з ніг. Вочевидь, він думав, що б’є мене».

Якщо відкинути жарти, то Харрісон був винятковим спеціалістом. Дізнавшись про його смерть, Ферґюсон з сумом констатував наступне: «Коли я прийшов у якості менеджера, то мені пощастило, що Ерік очолював відділ з розвитку молоді. Тож я бачив його роботу не тільки з Класом 92, але з й усіма молодими гравцями. Він виробив характер і рішучість у цих виконавцях, підготувавши їх до майбутнього. Він був учителем, який дав гравцям шлях та вибір, він зробив це тільки завдяки власній працьовитості та самопожертві. Він зміг дати молоді ту освіту, яка зробила його одним із найвидатніших тренерів нашого часу».

І можете не сумніватися – кожне слово, сказане шотландським метром, являється правдою. Серу Алексу дійсно пощастило – Ерік виплекав його «пташенят».

Харрісон запам’ятався працьовитим футболістом, який, щоправда, не хапав зірок з неба, виступаючи в таких командах, як Ґаліфакс Таун, Хартлпул Юнайтед, Барроу та Скарборо. Жага до пізнання нового стала в нагоді й після завершення професійної кар’єри – в 1972-му Ерік приступив до роботи на тренерській ниві. Через дев’ять років він отримав пропозицію, від якої прийнято не відмовлятися – одного дня в його двері постукав Рон Аткінсон. Новоспечений керманич Манчестер Юнайтед, добре знайомий з Еріком з часів спільних виступів за команду королівських військово-повітряних сил Великобританії, запропонував товаришу увійти до його тренерського штабу та зайняти посаду менеджера молодіжки. Так Харрісон, перебуваючи на момент запрошення в Евертоні, й опинився на Олд Траффорд.

В 1986-му в Манчестер прибув, власне кажучи, Ферґюсон. Шотландець не став робити різких рухів, а після відвертої розмови з Джиммі Мерфі, легендарним помічником Метта Басбі, переконався – клубу необхідно повертатися до витоків та сконцентруватися на вихованні молоді. Приступивши до реформування відділу скаутингу, Алекс насамперед зустрівся з Харрісоном та зрозумів – ця людина здатна провести кардинальні зміни, головне надати їй необхідні важелі впливу. Умови були негайно виконані – з розширенням скаутської системи, збільшенням штату молодіжних тренерів та осучасненням бази Кліфф Ерік підготував для МЮ одне із найзнаменитіших поколінь. Так поступово на авансцену вийшли Девід Бекхем, Раян Ґіґґз, Ніккі Батт, Пол Скоулз та інші не менш знакові персони нової історії Червоних дияволів.

Сам Ферґюсон визнає – ставка на випускників академії була вимушеним, але дійсно сміливим кроком. В 1990-му МЮ провів жахливий сезон, фінішувавши на тринадцятій сходинці Першого дивізіону, і від звільнення САФа врятувала лише перемога в кубку Англії. Наступну кампанію манкуніанці завершили дещо краще, – на шостому місці, – але це не завадило пресі вкотре кинути камінь у бік Олд Траффорду. І хто ж знав, що репутацію Ферґюсона врятують саме вихованці Харрісона, з якими він в 1992-му та 1995-му роках взяв молодіжний кубок Англії.

Подальшу історію ви знаєте – Алекс реанімував Манчестер, здобув требл, став сером та поповнив колекцію десятками трофеїв. Ерік залишив МЮ дещо раніше, ніж Ферґюсон, – в 2008-му, – та деякий час виконував обов’язки помічника Марка Х’юза у збірній Уельсу. В 2014-му лікарі діагностували Харрісону змішану деменцію (хвороба, ознаками якої, передусім, є слабоумство, втрата набутих знань і практичних навичок), проте випускники Класу 92 не забули про свого першого тренера – в гості навідалися Бекхем, Сколз та Гарі Невілл.

Любов Еріка до справи всього життя була відзначена нагородою державного рівня – в грудні 2017-го він отримав орден Британської імперії за заслуги в футболі.

13 лютого 2019 року його не стало.

«Ерік, ми зобов’язані вам усім. Ми втратили нашого наставника, нашого тренера. Він вчив нас, як грати, ніколи не здаватися, і наскільки важливо було вигравати єдиноборства», – подякував Гарі Невілл.

«Я досі чую, як він кричить мені «досить віддавати голлівудські паси». Я досі бачу його, як ніби ми граємо на полі Кліфф, а він дивиться на нас з легкою посмішкою і гордістю. Або як він стукає кулаком по склу, натякаючи, що зараз спуститься і в максимально ввічливій манері порадить не віддавати такі паси»,– пригадав Бекхем.

«Ерік був особливим – він той, хто навчив нас грати у футбол. Якщо ти виконував все правильно, то він був першим, хто лясне тебе по плечу чи потисне руку»,– наголосив Пол Скоулз.

Не забував Харрісон й про тих, хто покинув «Театр мрій» – у цьому запевнюють слова Філа Невілла, який довгий час захищав кольори Евертона: «Ерік бачив, як ми обіграли Арсенал 3:1 на Ґудісон Парк. Він подзвонив мені, щоб сказати, що бачив, як я опікав Тьєррі Анрі – те, що щодня відпрацьовував зі мною».

МЮ пощастило зустрітися з Еріком – як би історія клубу склалася без настільки важливого гвинтика, що допомагав Ферґюсону підтримувати загальний механізм? Загадка.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту