Чому хокеїсти виступають під конкретними номерами. Приклад Калгарі Флеймз

0
465
фото АР

В далекому лютому 2001 року клуб НХЛ Калгарі Флеймз виміняв Рона Саттера. В той день журналіст став свідком розмови трьох гравців Калгарі, які на виїзді спускались ліфтом в одному з готелів Фінікса.

Двоє ветеранів команди обговорювали, який номер дадуть Саттеру. «Рон завжди грав під #12. Думаю, цей і дадуть». Далі запала тиша, після чого всі розсміялись. Всі, окрім Джерома Ігінли, якому не дуже зайшов тролінг своїх старших одноклубників. «Ви думаєте, це дуже смішно?», — відреагував 23-річний Ігінла.

В підсумку, Саттеру дали #20, а Ігінла продовжив грати під #12. Після сотень матчів, після сотень голів, після сотень очок, Ігінла і #12 стануть синонімами. В березні #12 навіки виведуть з обігу на честь легенди Калгарі.

Минуло 20 років і зараз Калгарі йде серед лідерів Заходу. Давайте розберемося, чому гравці Flames обрали конкретні номери:

5. Марк Джиордано

«В 2006 році в тренувальному таборі я грав під #46. Коли я пробився в основу мені сказали взяти невисокий номер. Мені завжди подобався Ніклас Лідстрьом, тому я вирішив, що #5 був би норм варіантом. Так і граю».

7. Ті Джей Броуді

«В передсезонному таборі мені дали #66. Почався сезон і цей номер закріпили за мною. Фанатам Піттсбурга це не дуже сподобалося. Вони навіть створили сторінку в інтернеті з цього приводу. Одна з цитат петиції: «Жоден з гравців не має права грати під #66, особливо якийсь кончений сопляк з Калгарі. Маріо — найкращий гравець в історії». Йшлось про Маріо Лем’ю, як ви зрозуміли, який грав під #66.

«Якось мене покликали і запропонували обрати між 7 і 28. Я взяв сімку. Не проблема. По великому рахунку, мені байдуже під яким номером грати».

10. Дерек Раян

«Десятка зі мною ще з юнацького хокею. В Кароліні я грав під #33 і з цим пов’язана цікава історія».

Переписка Раяна і новачка команди Скотта Дарлінга в Твіттері.

Дерек Раян: Мені дуже приємно підписати з Кароліною новий контракт. Дякую!

Скотт Дарлінг: Міняю три вечері в ресторані, дві прогулянки з собакою і одну ніч сидіння з дитиною на твій #33. #ПодумайПроЦе

Дерек Раян: О, це цікаво. Давай так: Дві вечері в ресторані, подарункова картка в магазин і як мінімум дві пропущені шайби кожного тренування — і номер твій.

Скотт Дарлінг: Все, що я можу запропонувати — одна вечеря, подарункова картка в магазин і три пропущені шайби кожного тренування.

Дерек Раян: Домовились! Мої люди підготують контракт і зв’яжуться з твоїми.

Все зрослось і Раян віддав свій номер Дарлінгу. Правда, номер 33 виявився для голкіпера не дуже щасливим. Дарлінг розчарував своєю грою і зараз стоїть за фарм. А Раяна трейданули в Калгарі, де за ним закріпили #10.

11. Мікаель Беклунд

«В тренувальному таборі у мене був #60 і я був не проти зберегти його. Але брати Саттери, які в той час рулили в Калгарі, були жорсткими консерваторами і не любили високі номери. Я сказав технічному працівнику, що хочу 8 або 19. Мій батько грав під #19 і це був номер мого будинку в Швеції. Але Дерріл сказав: «Ні, ти будеш грати під #11″.

Коротше, мене ніхто не питав. Але в підсумку я радий. Моя дружина Фріда народилася 11/11 (11 листопада). Ми заручились 11 травня, одружились 11 серпня. Одним словом, доля не випадково обрала мені номер 11».

13. Джонні Гудро

«Мій перший номер в Калгарі був 53. Потім мені дозволили взяти інший і я взяв #13. В Бостонському коледжі у мене був якраз 13. Чому так? Мій батько грав під #3. В коледжі форвардам не дозволяли грати під номерами від 1 до 8, тому я взяв #13.

Батько також мав #11, я склав докупи 1 і 3. До мене під 13 номером за Бостон грав Кем Аткінсон (зараз один з лідерів Коламбуса). Він був трохи старшим і мені дуже подобалось за ним спостерігати. Як тільки він покинув коледж, я забрав його номер собі».

18. Джеймс Ніл

«Це особлива для мене цифра. В молодіжній лізі у мене був #19. Я прийшов у Даллас і там цей номер був назавжди закріплений за Біллом Мастертоном (його іменем назвали один з трофеїв в NHL). Тому я взяв сусідній #18. Коли мене обміняли в Піттсбург, Кріс Коннор віддав мені #18. В Нешвіллі за мною зберегли 18-ку. Потім мене занесло у Вегас, де #18, само собою, був вільний. Якби 18 був зайнятий, я б поміняв цифри і взяв 81».

19. Метью Ткачук

«Малим грав під #7 на честь свого батька (Кіт Ткачук — один з найкращих в історії американських хокеїстів). Втім, коли я приїхав у тренувальний табір, мені сказали, що можна обрати між номерами 10, 19 і 24.

Я зрозумів, що ніколи не грав під цими номерами… Десятку відкинув відразу. Потім написав батьку і брату Брейді (виступає за Оттаву) і вони порадили мені взяти #19.

23. Шон Монахан

«23 отримав чисто випадково. Дитиною я грав під #19, бо мої улюблені хокеїсти Джо Сакік, Стів Айзерман і Джо Торнтон грали під цим номером. В молодіжній команді цей номер був зайнятий, тому я взяв сусідній #20. В Калгарі 19 і 20 були зайняті. Мені запропонували 4 і 23. Взяв #23. Під цим номером грав Майкл Джордан, тому все ок.

Під цим номером за Калгарі виступали Мартін Желінас (зараз — асистент головного тренера Flames) і Пол Райнхарт (батько Сема Райнхарта, який грає за Баффало), тому я пишаюсь, що отримав #23.

24. Тревіс Хамонік

«Ніколи не грав під 24. Завжди мав #12 або #3. Я глибоко віруюча людина, тому Свята Трійця означає #3, тому я любив цей номер. Перехід з Айлендерс в Калгарі означав нову сторінку в моїй кар’єрі, тому я змінив номер. Цифра 3 — між 2 і 4, тому я взяв собі #24».

27. Остін Чарнік

«Кожного разу мені везло. І в Бостоні, і в Калгарі я приходив, як тільки команду покидав Дугі Хемілтон і звільняв #27. Раніше я грав під #7, як і мій кузен Роберт Чарнік (подавав надії, але в NHL так і не пробився, зараз в другій німецькій лізі). Але по великому рахунку, мені все рівно під яким номером грати.

28. Еліас Ліндхольм

«В шведському чемпіонаті я грав під номером #28. Потім я перейшов в Кароліну, де светр з 28 на спині мав Александр Сьомін. Взяв собі 16. Потім прийшов мій земляк Маркус Крюгер і забрав #16 собі, а я вернув #28. В Калгарі цей номер був вільний, тому під ним і граю».

33. Давід Ріттіх

«Всю свою професійну кар’єру граю під #33. Мій улюблений голкіпер Патрік Руа мав цей номер, тому я зупинився на ньому. За Чехію якось виступав під #39. Сміливо, правда? (Під цим номером грав Домінік Гашек). В молодшому віці мав #15. Певно, знав, що моя майбутня дружина святкуватиме день народження 15 лютого».

55. Ноа Ханіфін

«Всю свою кар’єру грав під #5, але тут цей номер зайнятий одним крутим дядьком (Марк Джиордано). Я взяв і додав ще одну 5 і вийшло 55».

67. Міхаель Фролік

«Коли я потрапив з Європи в молодіжну лігу Квебеку, мені дозволили взяти високий номер. В Чехії я навіть не впевнений, що нам можна було брати такі номери. Ягр грав під #68, тому я взяв сусідній 67. Чи міг я взяти собі 68? Навряд чи. Гадаю, жоден чех навіть не подумав би про таке. Це виглядало б як неповага до легенди».

77. Марк Янковскі

«Коли я був малим, моїм улюбленим був номер 14. Це щось типу сімейного номера: під ним виступав батько і дід (Лу Янковскі, грав за Чікаго та Детройт в 50-ті). Опинившись в Калгарі, отримав #77. 7+7=14, тому я був не проти».

93. Сем Беннетт

«Коли я потрапив в Калгарі, нам забороняли брати номери вище 40. Потім керівництво змінилось і це правило скасували. Улюблений хокеїст мого батька — Дуг Гілмор (провів майже 1500 матчів в NHL, закинув вирішальну шайбу в фіналі Кубка Стенлі 1989 року у складі Калгарі) — виступав під #93. І мене переконали взяти цей номер. Є забобонні хокеїсти, є такі, для яких це просто номер. Я відношу себе до других».

Матеріал сайту The Athletic

Переклад та адаптація Володимир Віжняк (https://t.me/nhl_ua)



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту