Творець тіки-таки

0
556

«Людину з новими ідеями вважають дурнем до тих пір, поки її ідеї не переможуть»

Марсело Бьєлса

Йоганн Кройфф, Пеп Гвардьола і Рінус Міхелс = Бог Отець, Бог Син та Святий Дух у Новому Заповіті футбольної Барселони, чия магія та вплив діють далеко за межами світу найпопулярнішої гри на планеті. Десь поруч з цим тріумвіратом варто поставити Нарциса де Каррераса, колишнього президента Барси. Не вікопомного Жозепа Нуньєса з його 22-ма рока правління, 20-ма внутрішніми титулами та 7-ма міжнародними, а де Каррераса, котрий не покерував Блауграною й двох років та був причетним лише до перемоги у Кубку Іспанії. Проте цей Нарцис зробив дві видатні справи: на інавгурації виголосив, що Барселона більше ніж клуб, а також взяв на посаду тренера юнацької команди Лауреано Руїза*.

Фраза стала легендарною і її впізнає та асоціює саме з Барсою увесь світ, дона ж Лауреано майже не знають за межами Іспанії, хоча для сучасного іміджу клубу він зробив більше ніж красивий вислів.

Цікаво, що кулес** вважають одним з символів баселонської футбольної ідеології Руїза, який сам зовсім не каталонець, народився у Кантабрії, регіоні, котрий ще звуть Зеленою Іспанією.

Він вперше спробував тренувати однолітків у 15 років. Грав за Расінг Сантандер і Гімнастік з Торрелавеги (не плутати з Таррагоною). У 28 закінчив як футболіст і відразу почав тренувати. За словами самого Лауреано, перші спроби нової гри а-ля тікі-така він здійснив у Расінгу. Результати були не з найкращих та й технічна кваліфікація гравців не відповідала новим вимогам.

У молодіжній Барселоні ж було набагато легше. Виховувати юних для нової гри набагато простіше ніж працювати зі сформованими футболістами, так, як вони не працювали ніколи. Тим паче технічний футбол здавна був притаманний Блауграні, публіка у портовому мультинаціональному місті бажала бачити яскраву і різноманітну гру. Такими були позитивні передумови впровадження нової манери гри Руїзом. Негативні моменти виявилися надто очікуваними, усі новації, тим паче від людини без гучного імені, сприймалися щонайменше скептично, а часто-густо й відверто вороже в клубі. Тим паче він ж не каталонець.

Лауреано перебував у Барсі безперервно, але обов’язково повертався, адже спроби у дорослому футболі були невдалими. 1974-го він очолив весь дитячо-юнацький сектор клубу і зміг змінити усю стратегію підготовки гравців. Ніякої біганини, ніякої роботи з нарощування м’язів до 16-17 років, окрім індивідуальних випадків, технічна підготовка в абсолютному пріоритеті, особливо передачі та відкривання під них.

Керівник академії (Ла Масією вона стане 1979-го від назви місцевості, де остаточно будуть тренуватися і базуватися усі команди академії) не розробляв уніфікований план для усіх вікових категорій, єдиними були тільки принципи відбору гравців та роботи з ними. Руїз був затятим противником пошуку, в першу чергу, височеньких хлопців. Є міф про те, що в клубі весіло оголошення – «якщо ви хочете запропонувати нам гравця нижче 180 сантиметрів, то забирайтесь геть».

Звичайно, такого не було, але тенденція таки справді існувала. Для Руїза ж робота з невисокими хлопаками була більш комфортною, вони переважно більш координовані за високих.

Руїз вводив усе нові й нові вправи, практикував постійно гру в нерівних складах, гру на більше ніж двоє воріт, використовував схему 3-4-3 і багато іншого.

Коронною вправою Руіза були «квадрати», там це звуть «рондо». До нього у дитячо-юнацькому футболі іспанці його активно не застосовували. Лауреано ж найбільше полюбляв модифікацію п’ять на периметрі, двоє всередині. «Якщо хлопчик добре грає в рондо, то він має усі задатки стати професійним футболістом» — казав творець тіки-таки.

Окремо зазначу, що гра Руїза отримала назву тікі-така, коли її винахідник і популяризатор вже перебував на пенсії. Почав використовувати цей термін Хав’єр Клементе, чиї команди грали зовсім в інший футбол. По-справжньому визначення увійшов у широкий, згодом міжнародний обіг влітку 2006-го. Під час матчу чемпіонату світу Іспанія – Туніс ексцентричний коментатор Андрес Монтес вперше охарактеризував так гру Фурії Рохи, хоча повноцінну тікі-таку збірна опанує тільки після німецького світового форуму. Монтес ще побачив перший тріумф збірної з новою ігровою моделлю, але не застав часи тотального домінування піренейців на рівні збірних, 2009-го 53-річний коментатор помер від інфаркту.

Навесні 1976-го у відставку пішов знаменитий німецький тренер Ґанес Вайсваллер і Лауреано отримав під свою оруду головну команду більше ніж клубу. Руїз прагнув не тільки тотальності у грі підопічних, а й чіткого пасу завжди. Попрацював він з місяць, але встигнув ввести до головної команди купу молодих гравців:

Тенте Санчес на десятиліття стане гравцем Барси, згодом потрапить до збірної, з якою виступить на домашньому Мундіалі.

Лобо Каррасако 11 років виступів за Блауграну, 10-ть за збірну.

Рамон Кальдере, довго й обхідними шляхами йтиме до головної команди, в якій заграє тільки у 1984-му. Проте буде внутрішньо іспанською знаменитістю.

Хуан Карлос Рохо пограє у клубі та збірній.

Пепе Мораталла. Понад 100 матчів у Барсі. Виграв Ла Лігу та Кубок УЕФА.

Хуан Хосе Естелла. Виграв Ла Лігу і Суперкубок УЕФА.

Окрім Санчеса усі ці футболісти тоді тільки почнуть тренування з основою, проте впродовж місяця команда отримала потужний прилив свіжої і дуже гарячої крові.

У 1982-му Руїз пішов з Барселони, залишивши там проростати свої ідеї. Більше у клубах він не працював. Дон Лауреано повернувся до рідної Кантаб очолив муніціпальну футбольну школу у Сантандері. Керував нею з 1987-го по 2011 роки. За цей час вихованцями школи були Іван де ла Пенья, Іван та Луїс Ельгери, Педро Мунітіс. Зараз дідусь на пенсії, пише книжки, роздає інтерв’ю. Скрізь і завше підкреслює свою роль у становленні Ла Масії та фірмового футболу Барселони, тіки-таки. Це часом виглядає нав’язливим, але самі каталонці заслуги Руїза визнають беззаперечно.

Ідея ж гри, яку ми знаємо як тікі-така, дозріла до соковитих плодів тільки у новому тисячолітті. Для того настав час. Академія виростила вже кілька поколінь, які не знали ніякої іншої гри окрім каталонської розпасовки, сміливого контролю м’яча по усій ширині поля. Нарешті футбольні поля на іграх топових команд завжди стали якісними. Більш жорсткими стали покарання для грубіянів, заборонили пас в руки голкіперу, а правило офсайду максимально змінили на користь атаки.

Ось тоді весь цей дрібний, лише зрідка середній, пас у максимальному наближенні до суперника і почав діяти з особливою ефективністю. Такий контроль м’яча вимотував опонентів досить швидко, наскільки б витривалими вони б не були. Висока ж лінія захисту дозволяє барселонському футболу завжди мати шанс виправити помилку, адже така гра апріорі включає в себе ризик.

Можна вважати першим успішно втілив тікі-таку в життя на найвищому рівні Райкард. Розквіту ж вона досягнула за тренерства Гвардьоли, хоч він саму назву й недолюблює. Після нього Тіто Вілланова спробував ризикувати ще більше, діяти ще гостріше і ще вище підняти лінію захисту. І хто зна, чи не побачили б ми гру яскравішу за часи Пепа, якби Тіто попрацював хоча б рік. Нажаль через рак, він повноцінно керував командою лише кілька місяців. Герардо Мартіно продовжив грати в тікі-таку та він її сам достеменно не розумів і мав брак харизми, що потрібно чужинцю в Барсі.

Луїс Енріке на тікі-таці знався добре, бо сам у це грав. Але зміни таки довелося робити. Потроху спливав час Хаві, згодом Іньєсти. Найнеймовірніша атакувальна трійка сучасного футболу Неймар-Мессі-Суарес вимагала для себе більше м’яча, що означало зменшення його перебування у хавбеків. Це об’єктивні зміни. Суб’єктивними стали спроби Лучо зробити гру більш обережною після низки невдач. Так потроху фірмова гра Барселони ставала менш фірмовою. З приходом ж Вальверде від того стилю залишилися тільки гравці, здатні діяти як у часи Гвардьоли. Футбол ж каталонців повністю переформатований.

Поки що маємо таку картину. Однак велика сила ідей Лауреано Руїза живе в Ла Масії, тому команда завжди готова повернутися до аутентичного стилю, було б лише бажання це зробити у керівників і тренерів.

*часто зустрічається хибна версія, що приписує і вислів «більше ніж клуб», і запрошення Лауреано до Барселони Аугісті Монталю. За президентства останнього Руїза 1972-го знов запросять до Барси і той розгорне свою роботу максимально широко, але починав він ще за де Каррераса, тоді й запам’ятався у клубі.

**вболівальники Барселони. Походить від culo (дупа). На старому стадіоні трибуни ззаду були відкриті і містяни, проходячи повз заповнену арену, бачили лише «тил» футбольної публіки.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту