Куба Блащиковський пройшов через пекло, але заради матері залишився людиною

0
576
фото DeFodi.de

Underdogs розповідає життєву історію, після якої ви ще більше почнете поважати Якуба Блащиковського.

Після кожного забитого голу Якуб Блащиковський здіймає руки до неба – так гравець вшановує пам’ять загиблої матері. Коли майбутньому футболісту виповнилося одинадцять, у його житті сталася страшна трагедія – під час чергової побутової сварки Зігмунт Блащиковський взяв до рук ножа. Якась секунда – і маленький Куба залишився без мами. Та став сиротою – тата відправили за ґрати, позбавивши батьківських прав.Одна жалюгідна мить перевернула все догори дриґом – безсумнівно, талановитий хлопчик, племінник відомого півзахисника Єжи Бржечека вирішив залишити не лише футбол, але й школу.

«Я граюся кубиками та раптово через відчинене вікно чую розмову. Я знаю, хто говорить, я просто оторопів та слухаю, як батьки сперечаються. І крик. Я вибіг і бачу, як моя мама лежить у канаві, а батько йде. Я повертаюся до дому та кричу: «Моя мама в канаві!». Я взяв її за руку та зрозумів недобре – мені здається, що моя мама померла в мене на руках. Вона зробила три останні вдихи, і більше нічого. Мені знадобилося чимало років, щоб перестати думати про це тільки з ненавистю. Тепер мені все одно, що станеться. Найжахливіше в своєму житті я пережив», – розповів Якуб.

У вересні 2011 року Блащиковський-старший, на той момент хворий раком, вийшов на свободу та невдовзі помер. Куба навіть оком не моргнув, коли дізнався звістку – для нього ця людина була безповоротно викресленою. Як можна пробачити того, хто вкрав дитинство та найдорожче – материнське тепло? Стрес був неймовірним – Якуб буквально зупинився у рості, який до восьмого класу складав всього 152 сантиметри.

«Мені здається, що якби батько не зловживав алкоголем, то думав би інакше. Він не був дурним хлопцем, мав дві вищі освіти та викладав у школі. Він був дійсно розумним, але десь втратив себе», – підсумував гравець.

Як зізнався сам Блащиковський, він був важкою дитиною. Залишившись без родини, хлопець втратив жагу до спорту, не полишав намірів втекти з дому,зв’язався з поганою компанією та частенько з’являвся перед бабусею у синцях та зі збитими кулаками – бідолашна Феліція тільки й встигала вислуховувати дорікання оточуючих.

«В мене були важкі моменти, я хотів закинути футбол. Коли я ріс, вчителі та оточуючі мали зі мною клопоти – особливо спекотно було в школі. Адже завжди ходили чутки, що якщо батько є вбивцею, то син стане таким ж. Я не був хорошою дитиною. Коли мене хтось ображав чи переходив інші межі дозволеного, я завжди реагував. Іноді агресивно. Я знав, що певні речі не можу пропустити. Тепер, коли згадую все це, розумію, що це була ганебна поведінка. Але я не бачив іншого шляху.

Через мене в моєї бабусі були проблеми, її неодноразово викликали до школи. До речі, я усвідомлюю, що якби не моя впертість, то, мабуть, я б не досягнув того, чого зумів. Мені, одинадцятирічному підлітку, довелося зробити стрибок з безтурботного дитячого життя до життя, сповненого обов’язків та проблем», – згадував Якуб.

Феліції допоміг Єжи Бржечек – саме він надихнув Кубу повернутися до футболу. «Я йому завжди казав – «ти далеко підеш, якщо будеш регулярно відвідувати тренування». Я часто розмовляв з ним по телефону, та це були не прості розмови», – підкреслив дядько.

Справи пішли вгору не одразу – до сімнадцяти років Якуб з перемінними успіхами виступав за провінційний Раков, регулярно відвідував перегляди, але, незважаючи на відмови, продовжував вперто нагадувати про своє існування. Навіть зробив декілька кроків назад, підписавши контракт з Ченстоховою – клубом, який перебував у четвертому дивізіоні Польщі. Тож, коли в 2005-му Блащиковський опинився у краківській Віслі, партнери по команді сприйняли його появу з неприховуваним скепсисом – навіщо чинному чемпіону країни ось цей селюк? Мабуть, тут не обійшлося без «кумівства» – Кубі не посоромились пригадати, як Бржечек намагався працевлаштувати його в австрійському Тіролі. Невже він скористався іменем шанованої в футбольних колах людини?

Блащиковський без проблем розвіяв будь-які сумніви на рахунок свого таланту – реактивний півзахисник, впоравшись з тиском та нелюбов’ю тренера Єжи Енгеля, поступово став залізобетонним гравцем стартового складу. Окрім спортивних якостей Куба вразив прямотою, чесністю та скромністю – попри глибоку рану, він переступив минуле та пішов далі. З цього приводу дуже точно висловився колишній партнер по Боруссії Матс Хуммельс: «Мене не люблять вболівальники Баварії, Гросскройца – фанати Шальке. А Кубу люблять всі».

Сьогодні Блащиковському – 33. Він турботливий сім’янин, дворазовий чемпіон Німеччини, фіналіст Ліги чемпіонів, учасник чемпіонату світу та Європи. Так, останній період його кар’єри виявився дещо невдалим, але Куба не зупиняється, приймаючи все нові та нові виклики – сьогодні футболіст тренується з небайдужою йому Віслою, яка зіткнулася з серйозними фінансовими труднощами. Питання грошей його зовсім не бентежить (більше того, поляк особисто пожертвував Білій зірці 3,5 мільйони злотих), адже в приорітеті саме порятунок команди. Чому так? Все просто – півзахисник керується важливим правилом, якому повчає власних дітей:

«Важливо не здаватися навіть у найважчі моменти, не піддаватися депресії та рухатися вперед, незважаючи на обставини. Якщо у вас є талант, захоплення, мрії – реалізуйте це! На сто відсотків. Я знаю, що цього б хотіла моя мама».



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту