Шотландський футбол повертається?

Стівен Джеррард, Джермейн Дефо, Олд Фірм дербі та Кілмарнок у якості найкращої команди країни - короткий гід по сучасному шотландському футболу, який повертається із забуття.

0
285
Стівен Джеррард та Брендан Роджерс

Абердін закінчив сезон в чемпіонаті Шотландії на другому місці, програвши лише Селтіку. Зате команда Дерека Макінесса обійшла Рейнджерс та отримала право зіграти в кваліфікації Ліги Європи. Навіть суперник на той момент вже був відомим — Бьорнлі.

А потім настав “той момент”, коли шотландський футбол офіційно досягнув дна. Здавалось куди вже далі після невдач національної збірної, поразок Мазервелла та Сент-Джонстона на європейській арені від ісландців та литовців, а також вильоту Хартс від мальтійської Біркіркари. Порожні трибуни, фінансові проблеми, покарання Рейнджерс — невже може бути ще глибше дно?

“Тим моментом” став трансфер найкращого бомбардира Абердіна останніх років Адама Руні, який забив 66 голів в 151 матчі до команди Національної ліги Англії Солфорд Сіті. Зовсім інша справа, що цей клуб з п’ятого рівня місцевого футболу зумів заплатити за нього пристойні гроші та подвоїти зарплату — це інша справа. Сам вибір Руні говорив все про теперішній шотландський футбол, про відношення до нього самих його зірок.

На цьому жахливому щаблі розвитку чи то пак падіння шотландський футбол опинився не відразу. Все почалось дуже давно, а саме як і всі зміни в європейському футболі загалом — зі створенням англійської Прем’єр-ліги. Отримавши поряд такого потужного сусіда, чемпіонат Шотландії потихеньку почав втрачати блиск. Англійський чемпіонат своїми можливостями та фінансами відразу почав перехоплювати гравців, а також, що найважливіше вболівальників.

Вже виросло ціле покоління любителів футболу, яким ближчі Манчестер Юнайтед, Арсенал, Челсі, ніж місцеві команди. Насправді, в цьому немає нічого дивного, Шотландія тут нічим не відрізняється від іншого світу. Нехай і має більші футбольні традиції, ніж австралійці, американці чит азіати. Проте все одно люди хочуть вболівати за ті команди, які перемагають.

До того ж нічого не заважало бути шанувальником Манчестер Юнайтед, але при цьому й підтримувати місцевий Абердін чи Сент-Джонстон. Ця любов не перетиналась ніяким чином. Спочатку, насправді. Але потім рано чи пізно доводилось робити вибір чи дивитись матчі Червоних дияволів в найпопулярнішій лізі світу, чи їхати за Сент-Джонстоном кудись в Фолкірк. Звичайно, англійський футбол ставав все більш та більш популярним в Шотландії.

Олд Фірм дербі завжди була візитівкою місцевого футболу. Але в цій боротьбі з АПЛ, яка відразу, треба сказати, не мала шансів на успіх, це протистояння Селтіка та Рейнджерс стало проблемою. Вболівати за Сент-Джонстон у якості локального клубу та Селтік в боротьбі за титул не можна, інша справа за Сент-Джонстон та Манчестер Юнайтед. А інших можливостей побачити свою команду переможцем, чемпіоном не було.

Свого часу ще в 80-х роках ХХ сторіччя Алекс Фергюсон жалівся на цю свідомість невдах. Він прийшов працювати до Абердіна з дуже амбіційними планами, але зустрів шалене нерозуміння. Ніхто в клубі, серед вболівальників та взагалі ніхто в усій Шотландії не міг навіть подумати, що чемпіоном може бути хтось інший окрім команд Старої фірми. Зрештою, під керівництвом Фергюсона Абердін став чемпіоном Шотландіїї тричі за шість сезонів, а ще також в цей період один титул взяв Данді Юнайтед. Проте після від’їзду Фергюсона до Англії чемпіонами були тільки Селтік та Рейнджерс. Відтоді 34 роки минуло.

Безумовно, до рішення Руні змінити другу команди Шотландії на учасника Національної ліги були створені передумови для нього. Й цей перехід Руні не стільки вразив, скільки став ще одним болючим ударом. Й головне, що останнім часом був рух до виправлення ситуації.

Адам Руні та Дерек Макінесс

Рейнджерс пройшов увесь шлях від приниження до учасника єврокубків, знову непоганою силою стали колись імениті Абердін, Хартс, Хіберніан. Зрештою, Селтік двічі зіграв в груповому турнірі Ліги чемпіонів. Проте через призму рішення Адама Руні всі ці зрушення виглядали смішними.

Проте насправді цього сезону чемпіонат Шотландії ледь не вперше за останні роки виглядає оздоровленим, цікавим та конкурентним. Було проведено зміни та покращення щодо ситуації, це стосується й місцевої федерації, й ліги, й клубів також. Принаймні з останніх рішень помітно, що місцевий футбол зрушився з мертвої точки.

Інтрига в чемпіонаті виникла ще й через те, що Селтік не тепер не найкращий у порівнянні з собою останніх років. Команда Брендана Роджерса все ще головний претендент на титул, буде справжньою несподіванкою, якщо хтось інший стане чемпіоном, навіть Рейнджерс. Проте з теперішнім Селтіком можна боротись не тільки Рейнджерс, але й іншим командам Абердину, Кілмарноку.

Селтік трохи раніше показав непогану нішу для місцевих клубів, які не могли заробляти великі гроші: шукати гравців по всьому світу та продавати їх в клуби АПЛ. За останні роки Селтік став базовим клубом для підсилення складу для Саутгемптона, як сам Сотон — для Ліверпуля. Зрештою, в Селтіку грали Фрейзер Форстер, Віктор Ваньяма та Стюарт Армстронг, а також сам Вірджіл ван Дейк. Цього літа рекордсменом клуба став Мусса Дембеле, якого продали в Ліон за неймовірні 19,7 мільйонів фунтів. Для порівняння зарплата Руні в Абердіні була 2 тисячі фунтів на тиждень.

Ці гроші, а також два виходо групового турніру Ліги чемпіонів, дозволили Селтіку побити рекорд й за витратами на одного гравця — 9 мільйонів отримав ПСЖ за молодого Одсонна Едуара. Його, безумовно, брали не лише з розрахунком на те, щоб він допоміг команді вигравати, але щоб потім продати ще дорожче. До цього найдорожчими гравцями Селтіка були Кріс Саттон та Джон Хартсон, яких купували ще на початку тисячоліття кожного за 6 мільйонів фунтів. Тоді був останній раз, коли в шотландському футболі були гроші.

Навіть якщо це стосується Селтіка.

Окрім Едуара у Селтіка є ще Кіран Тірні, Олів’є Нчам, Каллум Макгрегор, Том Рогіч, Дедрік Бойата, Джеймс Форрест — за цих гравців можна отримати немалі гроші. Обов’язково будуть з’являтись ще інші молоді виконавці, яким допомагатимуть розвиватись. Можливо, спочатку мова йтиме про орендованих виконавців, наче теперішні Філіп Бенковіч з Лестера чи вже січневі новачки команди Олівер Бьорк з Вест Брома чи Тімоті Веа з ПСЖ. Селтік допомагає розвиватись молоді, а потім на продажах живе. Це не шлях традиційного топ-клуба, з таким підходом годі мріяти про постійні успіхи в Європі, проте й Селтік точно не повторить шлях Рейнджерс з фінансових крахом.

Але проблеми Селтіка пов’язані з тим, що Роджерсу потрібно проводити зміну поколінь серед лідерів. Крейг Гордон, Скотт Браун, Скотт Сінклейр, Мікаель Лустіг вже не завжди дотягують до цього рівня, Бойята, Рогіч, Макгрегор, Форрест зараз на роздоріжжі, коли потрібно приймати вибір чи будуть вони легендами Селтіка, чи змінять команду. Саме на цих гравцях, а не на молоді будуються успіхи в чемпіонаті Шотландії. Саме ці гравці зараз і не приносять успіх прямо зараз.

Звичайно, головним конкурентом Селтіка є Рейнджерс. Ніякого прогресу шотландського футболу не може бути без повернення цього протистояння. Це той єдиний продукт, який можна продавати на міжнародному рівні. І зараз це протистояння знову є.

Альфредо Моралес та Скотт Браун

Рейнджерс після фактично п’яти років поневірянь повернулись на свій звичний рівень, принаймні на внутрішній арені. Проте теперішній успіх та розвиток клубу вирішили зробити на популярних-не-популярних методах. Стівен Джеррард не мав жодної причини отримати роботу головним тренером команди, окрім того, що він — легенда європейського футболу. Колишні наставники команди Марк Уорбертон чи Педру Кайшин’я хоча б тренерами працювали, але на цьому етапі розвитку Рейнджерс потрібен не просто якийсь непоганий тренер, а той, завдяки кому можна звернути на себе увагу.

Ось був Уорбертон, який запросив немало цікавих молодих гравців, будував цікаву гру, але хто звертав на це увагу за межами Айброкс? Ніхто. Інша справа Джеррард. Цей метод не є популярним для клуба топ-рівня чи чемпіонату з великою історією, але є нормою для проекта, який розвивається та хоче завоювати прихильників. Ось таким саме є теперішні чемпіонат Шотландії та Рейнджерс, зокрема.

Витрачати великі гроші на новачків Рейнджерс все ще не може, але не без імені Джеррарда в клуб вдалось запросити кілька іменитих гравців. З Англії до Шотландії повернулись Скотт Арфілд, Аллан Макрегор, Джеймі Мерфі, прийшли також досвідчені Гарет Маколі та Кайл Лафферті. Цікавим підсиленням стала оренда з Ліверпуля Райана Кента (як тут без Джеррарда?), трансфер з Брайтона захисника Коннора Голдсона та хорватський десант відразу з трьох гравців. Зрештою, Рейнджерс потратили на нових гравців близько 10 мільйонів фунтів.

Але якщо в Селтіку кожне підписання розглядають у якості майбутнього продажу, то в Рейнджерс поки збирають кістяк. Синій частині Старої фірми потрібні перемоги. Від попередніх тренерів Джеррарду дісталось декілька сильних гравців на кшталт Джеймса Таверн’єра, Райана Джека, Альфредо Морелоса, й разом з ними важливими гравцями стали Макгрегор, Арфілд, Голдсон, Барішич. Наприклад, за двох останніх Рейнджерс заплатили 5,5 мільйонів фунтів, й навряд чи 26-річні гравці з резерву Брайтона чи Славен Белупо виглядають як вкладення для перепродажу.

Рейнджерс зараз робить ставку не перемоги. Саме тому вже прийшли на правах оренди Джермейн Дефо та Стівен Девіс, досвідчені футболісти рівня АПЛ.

Що стосується безпосередньо виступів в новому сезоні, то в чемпіонаті Шотландії все не так вже й погано. Напередодні паузи Рейнджерс перемогли в Олд Фірм дербі та надзогнали Селтік, хоча до цього втрачали очки в матчах Данді, Абердіном та двічі Хіберніаном. Невдачею завершився виступ Рейнджерс і в груповому турнірі Ліги Європи.

Проте важливим моментом вже є боротьба за чемпіонство, перехід Дефо та Девіса.

І не тільки для самих Рейнджерс, але й для чемпіонату Шотландії загалом. Адже тепер би Адам Руні задумався над тим чи йти йому з Абердіна за таких обставин. Чемпіонат Шотландіїї все ще не дотягує до рівня англійського Чемпіоншипу, особливо що стосується фінансового аспекту, проте має цілком помітні можливості для прогресу.

Січневне трансферне вікно вже говорить про зміни. Підсилення Рейнджерс та Селтіка це завжди найважливіше, але показовий момент стосується інших команд. Мазервелл повернув Росса Маккормака, Хіберніан ось-ось підпише колись великого таланта Райана Голда, який не заграв в Португалії, до Хартс прийшли непоганий чеський бомбардир Давід Ванечек та центрбек Конор Шонессі з Лідса. Селтік та теперішні Рейнджерс цілком можуть бути локомотивом, який тягне за собою шотландський футбол.

І це, насправді, стосується майбутнього, адже в теперішньому, а саме в цьому сезоні, — Селтік та Рейнджерс нехай ще спробують обійти Абердін та Кілмарнок.

Абердін якщо й виглядає гірше, ніж минулого сезону, то лише трохи. Дерек Макінесс не зумів проявити себе в Брістоль Сіті після гарної роботи з Сент-Джонстоном, проте зараз побудував сильний Абердін. Й без Руні (а також без інших втрат Ентоні О’Коннора та Кенні Маклейна) тут є кому грати: свого часу воротар молодіжної збірної Англії Джо Льюїс, досвідчені Грем Шинні, Ніл Макгінн, Гарі Маккай-Стівен, Ендрю Консідайн, Шалом Логан, а також талановиті Сем Косгроу (9 голів цього сезону), Скотт Маккенна, Коннор Макленнан. Макінесс вже майже шість років працює з командою, а це говорить про створення системи, яка працює.

Кілмарнок так і взагалі став найкращою командою чемпіонату Шотландії в 2018 році. Протягом календарного року Кілмарнок набрав більше очок, ніж Рейнджерс, Абердін та Селтік. Зараз команда, з якою працює колишній тренер Вест Бромвіча та Редінга, а також помічник в Челсі та Ліверпулі Стів Кларк йде на третьому місці та програє всього очко двом лідерам. Кларк завжди вважався тренером з задатками, якому просто необхідно знайти потрібний клуб. Ось Кілмарнок й став таким восени 2017 року.

У розпорядженні Кларка є декілька досвідчених гравців, які колись грали на пристойному рівні в Чемпіоншипі та Шотландії Кріс Бойд та Кірк Бродфут (екс-Рейнджерс та збірна Шотландії), Кріс Бьорк (екс-Рейнджерс, Кардифф, Бірмінгем, Ноттінгем), Гарі Дікер (екс-Брайтон) — вони складають кістяк цієї успішної команди. Проте Кларк турбується не лише про теперішнє, але й розвиває молодь. Ось вихованець Міддлсбро Джорджан Джонс вже перейде в Рейнджерс з літа, а є ще захисники Стівен О’Доннелл, який зараз розпочав грати в збірній Шотландії, Стюарт Фіндлі та Грег Тейлор.

Кілмарнок цього сезону показує сильний футбол — команда Кларка цілком здатна позмагатись з фаворитами.

Кілмарнок — найкраща команда 2018 року

Не варто забувати й едінбурзькі команди, які нарешті удвох грають в Прем’єршипі, також думають про розвиток. Колишній тренер збірної Шотландїі Крейг Левін, який працює з Хартс, та колишній тренер Селтіка Ніл Леннон, який працює з Хіберніаном, — точно тренери з амбіціями.

Цей сезон в Шотландії дійсно виходить таким, за яким насправді цікаво спостерігати. Ще й передбачити його підсумок важко. І це, і прогрес Рейнджерс, й поява сильних, нехай й здебільшого вікових гравців, робить шотландський футбол таким, на який знову можна звертати увагу.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту