Рік амбітної зеленої свині

0
257

Минулого року Палмейрас лише трохи не дотягнув до того, аби вистрілити супер-дублем. Не придбавши жодного гравця, Вердао непогано розпродував футболістів: Йєррі Міна, Тче Тче, Фусато, Роджер Гедеш, Жоао Педро.

Також за рахунок оренд на вхід і вихід забезпечив збалансованість складу. Команда мала абсолютно найкращу добірку гравців в обох Америках і, головне, два склади рівноцінних виконавців, що надзвичайно знадобилося в серпні та вересні, коли на місяць набиралося по 9-ть офіційних матчів. Все це з типовими латиноамериканськими та бразильськими перельотами на тисячі кілометрів.

Завдяки кадровому резерву вдалося претендувати на чотири титули і в кожному з них команда була близькою до успіху. Вигравши з впевненістю чемпіонат Бразилії, програла у півфіналі кубку країни та Копа Лібертадорес і у фіналі (серію пенальті) чемпіонату штату. І хто знає, чи не взяли б більше, якщо б з самого початку тренував команду Луїс Феліпе Сколарі, котрий прийшов лише посеред сезону проте надав неймовірного імпульсу грі Палмейраса, а гравцям залізної впевненості.

У липні Forbes оцінив бренд клубу як другий за цінністю в обох Америках. До цього додати треба ще й найбільший бюджет в Бразилії, позитивну динаміку виплати боргів і стабільний прогрес заробітків на продажу квитків, клубної продукції.

Все це нове життя, надто стабільне і красиве для цього клубу, котрий добряче був побитий підйомами і провалами ще зовсім нещодавно.

Наприклад, в 2012-му році набралися боргів і накупили дорогих гравців, з якими Вердао виграв національний кубок і … вилетів з елітного дивізіону. В 2013-му повернувся до Серії А, але миттєво вліз в нову авантюру. 2014-й був 100-м роком існування колись Палестри Італії, а потім Палмейраса. Саме в цей рік прагнули відкрити нову надсучасну арену клубу. Звичайно, підганяли строки під ювілейну дату 26 серпня, випросили проведення на цей день домашньої гри з несильною Корітібою і знов набралися боргів для закупівлі гравців, що мали б принести чемпіонство. Це ледь не закінчилося тотальним крахом.

Стадіон добудували вже наприкінці року, перший матч на ньому ганебно програли нікчемному Спорту з Ресіфе і зависли над зоною вильоту. Команда грала настільки жахливо, що з шести завершальних ігор поступилася у п’яти, ще зіграла в нічию. Сторічний ювілей не завершився вильотом лише через повну імпотенцію інших борців за виживання.

Пауло Нобре

Виводити клуб з зони турбулентності почав той, хто допомагав йому в неї увійти. Наймолодший президент Палмейраса з 1936-го року Пауло Нобре не став ініціатором усіх бід, але з квітня 2013-го, коли виграв вибори, і до середини наступного року вів доволі авантюрну політику. З одного боку він відразу зазначив прагнення клубу до реструктуризації боргів і їх поступового зменшення. Та під перемогу на честь століття сам позичив 200 мільйонів реалів. Позичив сам у себе, але під такі маленькі відсотки, яких ніхто б не дав, а частину суми й просто безвідсотково. В цих діях весь характер Нобре, прагматика та авантюриста одночасно. Хоча чого тут дивуватися? Пауло Нобре ралійний гонщик! Виступає донині.

За його правління добудували новий стадіон і це лише третя приватна футбольна арена в Бразилії після Греміо та Корінтіанса. За дивним збігом обставин саме ці три клуби найбагатші в країні і входять до списку топ п’ять найдорожчих в обох Америках: 1. Корінтіанс 2.Палмейрас 3. Лос Анджелес ФК 4. Нью Інгленд Революшн 5. Греміо. На відміну від співвітчизників що побудували свої стадіони, Палмейрас ще відразу продав назву спонсорам, Альянц Парке.

Також Зелена Свиня (прізвисько клубу) не має боргів перед банками, державою, та рідним штатом. Це в той час як більшість бразильських клубів настільки заборгували владним установам, що довелося вводити цілий спеціальний закон Profut, аби команди не почали масово вмирати.

Хай борги у Палмейраса все ж є (тому ж Нобре ще винні 125 мільйонів реалів) та глобальна фінансова ситуація у клуба вельми здорова, зі стабільною тенденцією покращення. Вердао єдиний хто має спонсора, що виділяє на рік понад 100 мільйонів реалів, це міжнародний концерн Crefisa.

Лейла Перейра

Стоп. Не має, а мав. Ось тут майже ідилічна історія існування клубу в останні роки набуває суто бразильських барв – наче й гарно, але все складно. Окрім діяльності Нобре і нового стадіону, третьою опорою нинішніх успіхів є жіночка, радник президента. До речі, вона була ним і у Нобре і нині у Маурісіо Галіотте. Останній є лютим ворогом свого попередника. Звати пані Лейла, а прізвище у неї Перейра, 53 роки, директорка бразильського представництва Crefisa. Раніше працювала журналісткою, телеведучою, зокрема й на чемпіонаті світу 1990-го. Вивчала право та економіку. Зрозуміло, що нову угоду з Crefisa (стара закінчилася 31 грудня 2018) вона щосили лобіює. На її боці й президент Галіотте.

Проте це Бразилія, де в директораті бувають кілька угруповань з потужним впливом. Так віце-президент Рубнеї Кіколі фактично працює на боці Пауло Нобре. Саме він виступає категорично проти Crefisa. З його подачі найщедріший спонсорський контракт на 2019-й рік Палмейрасу запропонувала енергетична компанія Blackstar. Компанія дуже заможна і з частково сумнівною репутацією. Аби відбитися від неї нинішній президент, у відповідь на пропозицію спонсорства, вислав 19-ть питань що до походження капіталів цієї Чорної зірки. Енергетики образилися і погрожують піти тепер до головних воргів Вердао Фламенго та Корінтіанса. Тим часом Кіколі блокує угоду з Crefisa.

Ось маємо супер-популярний, успішний клуб, потужний склад, сильного тренера й купу обґрунтованих очікувань. Рік 2019 має підняти Палмейрас ще вище, але це не точно.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту