Динамо 2018/2019. Підсумки першої частини сезону

фото facebook.com/pg/fcdynamoua

Довго думав над форматом підсумків та вирішив трохи відійти від стандартних рішень. Тому великий підсумок буде лише по одному напрямку, а інші нюанси подаю тезово.

ЗАГАЛЬНА ОЦІНКА — 5/10

Будь-яка оцінка виступів Динамо у цьому сезоні викликатиме суперечки. Тому все дуже просто:

5 набраних балів за розвиток молоді та перше місце у групі Лізі Європи;

5 ненабраних балів за якість гри, повний тактичний провал у першому матчі проти Аяксу та мінус 7 пунктів від Шахтаря;

Динамо не зуміло потрапити у груповий турнір Ліги чемпіонів, проте виграти у цього Аякса складом сьогоднішнього Динамо, було неможливо. Але стати легкою здобиччю для амстердамців — це не те, що бажали бачити фанати.

У чемпіонаті також все просто — низька якість футболу, велика кількість поразок, майже безнадійне відставання від Шахтаря.

Усі здобутки команди у першій частині сезону не можуть бути більш значущими за ці невдачі.

***

НАЙКРАЩИЙ МАТЧ

Не маю сумнівів, що десь відсотків 90 зі мною погодяться — це домашній матч проти Ренна. Це приклад тієї атакувальної агресії та ефективності, на яку ми чекали у більшості матчів сезону, а дочекались лише проти французів.

З точки зору організації гри у атаці також можна виокремити гру проти Десни у Києві, де динамівці завдали рекордні в сезоні 24 удари з точністю влучання у площину воріт 70%.

фото facebook.com/pg/fcdynamoua

НАЙГІРШИЙ МАТЧ

Тут кожен може назвати свій варіант і він буде не менш справедливим, ніж мій вибір.

Але особисто для мене це гра у Олександрії. Гравці та тренери багато разів повторювали, що вони не читають пресу та інтернет, але іноді це корисно. Наприклад, почитати як до матчу вболівальники були впевнені, що Динамо знов втратить бали. Ще раз — впевнені в тому, що Динамо не зуміє обіграти Олександрію.

Якщо після цього у команди не зіграла злість та амбіції, то виникає велика кількість запитань. Наприклад, що саме потрібно зробити, щоб ці амбіції з’явились та змусили команду грати на повну?

Матч у Олександрії був програний з точки зору якості футболу. Це не була поразка як против Львова та Карпат, коли Динамо в чомусь не поталанило, це була поразка по грі. Грі дуже низької якості, яку не можна виправдати ні молодим складом, ні щільним графіком, нічим взагалі.

***

НАЙБІЛЬШИЙ ПРОГРЕС

Ціла група гравців прогресувала. Можна багато казати про помилки тренерського штабу, про погіршення якості гри, про відсутність балансу, але є очевидний факт — Миколенко та Шапаренко продемонстрували величезний прогрес, можна констатувати більш якісну гру у Бурди, зростає рівень Циганкова, нові можливості Вербича ми побачили після його появи у центральній зоні нападу.

Проте не будемо забувати, що індивідуальний прогрес гравців основи має допомогати прогресу команди, а коли цього не відбувається, то потрібно ставити неприємні питання тренерському штабу.

фото facebook.com/pg/fcdynamoua

НАЙБІЛЬШІ РОЗЧАРУВАННЯ

Серед гравців це, звісно, Денис Гармаш. Замість того, щоб стати лідером серед молодих партнерів та вести команду за собою, він продовжив ігрову деградацію и догрався до того, що навіть при травмі Буяльського та проблемах на полі у Сидорчука не потрапляв навіть до заявки.

Як на мене, це вже хрест на його динамівській карьєрі, далі Дениса у команді не чекає нічого позитивного. Але найголовніше, що команду не чекає нічого корисного від цього гравця.

***

Якщо говорити про процеси, то найбільшим розчаруванням для мене була трансферна кампанія влітку. Не придбання нових гравців, а саме відсутність найголовнішого трансфера — придбання центрфорварда. Немає сенсу розбирати чия це вина, але є факт — у Динамо відсутній форвард високого рівня, що стало однією з головних причин величезної проблеми команди у цьому сезоні. А саме — погіршення якості гри у атаці.

***

ГРА В АТАЦІ

Саме цей пункт буде головним у розборі виступів Динамо. На жаль, маємо констатувати регрес команди у цьому напрямку.

Для того, щоб не аналізувати «на око», зробимо порівняльну характеристику атакуючих дій команди за цей сезон, за минулий, а також за останній сезон Сергія Реброва, тобто 2016/2017.

Команда Сергія Реброва не відрізнялась якоюсь атакуючою феєрією. Її важливою характеристикою був ігровий раціоналізм. Це надійні дії у обороні та ефективність у атаці. Тобто ми робимо порівняння між досить раціональною командою Реброва та спробуємо вловити тенденції команди Хацкевича.

Після цього тексту ви знайдете порівняльні дані.

Головна тенденція для Динамо — це зменшення кількості атак, спроб загострити ситуацію і величезні проблеми з реалізацією. Коли у команди зменшується показник забитих м’ячів з 2,15 до 1,5, це підстава задуматися, що саме не так.

Крім проблем командного рівня можно звернути увагу і на персоналії. А саме — найбільшу загрозу воротам суперників два роки тому становив Андрій Ярмоленко. Наразі, Віктор Циганков не демонструє того рівня атакувальної якості, як Ярмоленко. Перш за все, це стосується не ударів та голів, а загострюючих дій для партнерів.

Це один з важливих факторів. Ще один — гра Жуніора Мораеса у двох попередніх сезонах. Його дії були більш ефективні та якісні, ніж у Бєсєдіна та Вербича на позиції центрфорварда. Він більше бив, більше забивав, більше загострював (кількість гострих передач).

Отже, ми маємо зниження рівня атакувальної якості у персоналіях, що призвело до зменшення загального рівня атакувальної ефективності. Тому й результативність команди різко впала при кількості ударів у площину воріт на тому ж рівні.

фото facebook.com/pg/fcdynamoua

ФАКТОР ШАПАРЕНКА

Хочу звернути вашу увагу ще на один момент. До появи Шапаренка у основі Динамо, у команди були ще гірші показники з ударів у середньому за матч. Молодий хавбек зробив гру команди більш агресивною та націленою на ворота суперників.

Статистика демонструє, що саме Шапаренко є лідером киян за показником хвилин, які потрібні йому для ударів/ударів у площину

Кількість хвилин, потрібних на удар/у площину (атакувальні гравці)

Шапаренко — 29,5/48,5

Циганков — 36,7/85

Вербич — 41,4/90,5

Бєсєдін — 70/126

Крім цього треба зазначити, що у матчах, де Шапаренко виходив у основі, Динамо забило 12 м’ячів. Тобто, по 2 у середньому за гру. У інших 12-ти матчах — 15 голів, по 1,25 за гру.

фото facebook.com/pg/fcdynamoua

ВИСНОВКИ

Команда дійсно регресує у якості атакувальної гри. Після того, як команду залишили Ярмоленко и Мораес, команда втратила у ефективності та агресії. Це дуже відчувалось у перші 2,5 місяці цього сезону.

Після тактичних перебудов та використання Шапаренка на позиції атакувального хавбека, гра команди у атаці стала більш агресивною та різноманітною, проте до рівня навіть дворічної давнини — ще далеко.

Звісно, команді потрібен центрфорвард, який буде орієнтований на постійну загрозу воротам суперників, а не виключно чорнову роботу. Це дозволить повернути Вербича на його найбільш ефективну позицію на полі (лівий вінгер) та більш якісно використовувати атакуючих півзахисників.

З появою центрфорварда високого рівня можна розраховувати на підвищення кількості та якості атакувальних дій, насамперед, це стосується загострення гри на останній третині поля за допомогою передач. Якщо ви подивитесь на статистичні додатки, то саме кількість спроб загострення гри від команди і є найбільш регресуючим показником.

Звісно, це все оптимістичні прогнози з урахуванням того, що тренерський штаб зможе використати сильні сторони потенційного форварда. А не намагатиметься зробити з нього «опорного нападника».

***

Статистичні додатки (порівняння атакувальної гри команди за останні сезони)

Атаки (в середньому за матч)

2016/2017 — 108

2017/2018 — 104

2018/2019 — 102

Удари/в площину (в середньому за матч)

2016/2017 — 14/5

2017/2018 — 15/6,3

2018/2019 — 13/5,4

Голи (в середньому за матч)

2016/2017 — 2,15

2017/2018 — 2

2018/2019 — 1,5

Гострі передачі (в середньому за матч)

2016/2017 — 22/10

2017/2018 — 18/10

2018/2019 — 15/8



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту