Не наш метод або чому українські клуби не продають гравців

0
104
фото fco.com.ua

Завжди стає сумно, коли в українському футболі починають відбуватись якісь правильні речі, але згодом всі згадують, що вони в Україні та повертаються до звичного режиму роботи.

Цього сезону Олександрія дійсно цікава команда. Володимир Шаран все ще не відходить від своїх постулатів, що найважливіші речі для досягнення результату компактність, агресивність та надійна оборони. Успіх цього сезону зумовлюється тим, шо ці усі речі вдалось довести до неймовірного автоматизму. Якщо знову звертатись до цього дурного кліше з фундаментом, то він настільки був міцно укріплений, що Шаран навіть не побоявся зводити стіни

Олександрія не просто ледь не пішла на зимову перерву другою командою чемпіонату, але й інколи показувала гарну гру: подекуди швидку, подекуди цікаву, подекуди потужну. Часом навіть усі ці фактори були одночасно.

Досвідчені гравці створювали характер команди, молодь росла, кращими стали ті, хто раніше сягнув своєї стелі. Аж ось настали підсумки року. Перше, що робить кожна нормальна людина в такій ситуації, думає, що треба робити далі. Як зберегти надбання та збільшити їх?

фото fco.com.ua

Шаран в своєму інтерв’ю розповів про зустріч з президентом клубу, де вони підняли тему можливого переходу одного з гравців з Олександрії. Замість цього Шаран та Сергій Кузьменко вирішили втримати цього гравця до кінця сезону, а також придбати ще кількох сильних футболістів.

В принципі, в цьому немає нічого дивного. Нехай Олександрія не претендент на чемпіонство та навіть друге місце, але третя сходинка це не лише ті дурнуваті бронзові нагороди (а їх що реально дають?), але й можливість зіграти в груповому турнірі Ліги Європи. Напередодні сезону Олександрія мала завдання потрапити до топ-6, аби потім навесні мати шанси боротись за Лігу Європи. Зараз потрібно коригувати плани. Знову ж таки — це нормально.

Але бентежить інше. Форма цього підсилення, метод його та просто гроші, за які підписання будуть відбуватись.

Візьмемо за приклад Аякс. Немає сумнівів, що влітку в керівництві дуже добре оцінили можливість виходу до групової стадії Ліги чемпіонів. Для цього, як виявилось, потрібно було пройти тільки Стандард та Динамо. Аякс вклав величезні гроші в покупку нових гравців, але не молоді, з якою асоціюється клуб, а досвідчених гравців типу Тадіча, Де Йонга та Хунтелаара. Це був ризик та незвичний метод для Аякса, але він спрацював: команда не лише до групового турніру пройшла, а й в плей-офф зіграє. Немає сумнівів й в іншому. Якби Аякс не пройшов Динамо, то декого з талановитих молодих гравців довелось продати ще наприкінці літа за зниженою ціною, а не такою, що зараз можна запросити за Де Йонга, ван де Беека чи Де Лігта.

Це був ризикований хід, але він був прорахований з можливостями відступу. Так працюють серйозні бізнес-структури. А ось у Олександрії підсилення можливе лише тоді, коли господар дасть на це грошей поверх бюджету. (цікаво, а Олександрії та решти українських клубів є бюджет чи просто все залежить від волі людини з грошима?)

Парадокс в тому, що Кузьменко цей який не який бізнесмен. Так, він син свого батька та має, мабуть, преференцій від держави, немов звичайний український трудяга-бізнесмен, але все ж гроші він рахувати вміє. Проблема в іншому, він, як і будь-хто в українському спорті, бачить його за розвагу.

Коли на корпоратив запрошують якусь модну групу за помірною ціною, то ніхто не робить бізнес-плану по поверненню коштів. Коли йдеш до стриптиз- клубу та платиш там за розваги, то не думаєш про повернення грошей. Те ж стосується і футболу в Україні. Олександрія просто почала приносити господарю більше радості, тому він вирішив збільшити її фінансування.

Ні, звичайно, це може бути план Аякса з тим, щоб засвітити гравців в Лізі Європи, а потім покрити ці витрати. Але ця фраза виглядає якоюсь не дуже серйозною.

І Олександрія ж — ось чому сумно — має свій власний почерк у розвитку, свої особливості, які можна й надалі використовувати. Ну продайте ви цього Цурікова (думаю, про нього мова) та покажіть, що в вашій команді можна прогресувати, отримувати можливість перейти до більш солідного клубу та чемпіонату. Й інші футболісти більш охоче будуть їхати, потім не потрібно буде відбирати цих «талантів» від знайомих агентів та доброзичливих людей, які тільки й хочуть, що прилаштувати своїх клієнтів.

Оця Олександрія з продажем цього гравця (реально все одно хто це) та своєю звичною селекцією може закінчити сезон третьою, зіграти в Лізі Європи та відкрити ще декількох гравців, яких ніхто не знає, або, на яких поставили хрест.

Проте в Україні такого не буде. Не наш метод.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту