Любов та одержимість президента

0
499

Гастон Гуелфі народився тоді, коли Пеняроль вже існував за будь якими вимірами. Легендарний клуб веде відлік свого життя з вересня 1891 року, але вічні опоненти з Насьоналю завше з цим не погоджуються, адже тоді був заснований CURCC, а клуб саме з назвою Пеньяроль з’явився у грудні 1913-го. Сам ж Насьональ пишається тим, що відразу мав свою нинішню назву і був заснований у травні 1899-го.

Гуелфі народився у 1918-му, коли антагонізм цих клубів вже був максимальним. Він був природним ворогом усього, що стосується Насьоналю, хоча вже на президентській посаді намагався спокійно висловлюватися про сусідів-ворогів. Це йому майже вдавалося.

Гуелфі син італійських емігрантів, не таких бідних якими були більшість мешканців барріо Пеньяроль. Батьки дали йому освіту і першу роботу він отримав у, хай і маленькій, але родинній компанії “Manuel Guelfi y Cía”. Гастон виявився здібним бухгалтером та економістом. Він дуже швидко ріс у фінансовій сфері. Футбол для нього особливе захоплення. Він не лише відвідував усі матчі Пеняроля в Монтевідео, а й був одним з вболівальницький лідерів. За його ініціативи і активної участі фани допомагали клубу прибирати на стадіоні, виготовляти атрибутику.

Тому його похід за президентством виявився блискавичним. За підтримки відомого бізнесмена та політика Фернандо Паррабере, який теж вболівав за Пеньяроль, Гуелфі у 1958-му виграв вибори і став наймолодшим керманичем клубу, тоді йому було 39.

Гастон пообіцяв купу титулів, світове господство, фінансову успішність та стабільність, а ще запевнив, що президентство не буде для нього трампліном у велику політику. Що найбільш дивно, він виконав усі обіцянки. Насамкінець життя він став менш заможним, ніж прийшов в кабінет керівника клубу, а от Пеньяроль почувався добре.

Золото перемог посипалося миттєво — з 1958-го по 1962-й команда виграла усі чемпіонати країни і жодного разу не зазнала в них поразки!

В 1960-му Пеньяроль виграв перший турнір Лібертадорес і за рік повторив успіх. В першому поході за Міжконтинентальним кубком уругвайці були биті великим Реалом Ді Стефано, а от 1961-го вже вони розбили Бенфіку Еусебіо. Тоді Гуелфі познайомився з Белою Гуттманном.

У 1962-му Гуттманн виграє другий Кубок європейських Чемпіонів, посвариться з керівництвом орлів, прокляне навіки клуб і піде. Сеньйор Гастон миттє забере його до себе. Справа у тім, що попри попередні перемоги Гуелфі розумів, що його амбітним міжнародним планам існує одна лише загроза, але це Сантос з Пеле!

Фактично Бела прийшов під півфінали і фінал Лібертадорес. Спочатку команда з великими труднощами вибила в трьох матчах ненависний Насіональ. У фіналі ж Пеньяроль програв вдома 1:2, потім в Сантосі виграв 3:2*. Знов грали додатковий третій матч.

І оглядачі і сам Гуттманн назвуть той матч найкращим для його команди з усіх в тому розіграші Лібертадорес, але його Пеньяроль програв з рахунком 0:3. Добре, рахунок там мав бути іншим, проте усі визнавали головне — уругвайці програли одній людині, Королю Футболу, який перші два фінали пропустив через травму і повернувся у феноменальній формі.

Бела Гуттманн невдовзі залишив Пеньяроль, це була коротка історія співпраці, але саме про Пеньяроль угорець-космополіт найтепліше відгукувався з усіх клубів, в яких працював. Скандаліст і майстер війн з директоратами, він називав рівень роботи усього персоналу і керівництва Пеньяроля взірцевим і шкодував, що чортів геній Пеле не дозволив йому подарувати саме цьому клубу титул. Це гігантський комплімент і очевидний жаль за можливістю працювати в атмосфері про яку він завше мріяв та ніколи не знаходив до і після.

Тепер нав’язливою ідеєю Гуелфі стало зупинити Сантос і Пеле. Він збирав усіх найкращих гравців Південної Америки окрім бразильців. Ще один раз Олімп Лібертадорес йому підкориться у 1966-му, три фінали за його президентства клуб програє. Одного разу у 1965-му він таки помститься Сантосу з Пеле і виб’є бразильців з півфіналу (знов три матчі), проте потім поступиться Індепендіенте. Згодом Сантос сам перестане бути борцем за титул Лібертадорес, адже Самуель Ратінофф** перетворить клуб на всесвітнього гастролера, з подачі цього промоутера Пеле і компанія гратимуть стільки товарняків по усьому світі, що їм банально бракуватиме сил на відповідальні офіційні ігри.

Окрім зупинити Сантос у Гуелфі буде ще одна одержимість. В 1959-му він особисто забере з Еквадору Альберто Спенсера і привезе його в Монтевідео. Це буде супер нападник для Пеньяролю на десятиліття. На клубному рівні був зіркою не меншою за умовного Еусебіо, зі збірною ж йому не пощастило. Спенсер й донині найкращий бомбардир Лібертадорес усіх часів. Дуже часто Пеньяроль програвав в цих змаганнях, коли Спенсер був травмований. Гуелфі до нестями пишався його трансфером і вважав, що запорука титулів це такий ось центрфорвард. У нього були геніальні Педро Роча, Еліас Фігероа та інші, але Гуелфі марив Спенсером.

Коли ж той через вік і здоров`я Альберто пішов, президент вирішив що він сам знов має знайти заміну. За свідченнями очевидців, то була справжня манія.

Та він таки знайшов! 23 січня 1973-го президент підписав контракт з Фернандо Мореною. Той не був настільки обдарованим, як Спенсер, проте голів Пеньяролю приніс ще більше, у 1982-му Нандо виграє Лібертадорес і стане другим голеадором турніру за усі часи після Спенсера. Ось лише Гуелфі цього не побачить, від серцевого нападу він помер наступного дня після підписання Морени. 54 роки, символ клубу більший за будь-кого з гравців.

* феноменальний матч вартий особливої розповіді. Матч, що завершився з рахунком 3:3, але потім у протоколі було 2:3. Матч в якому світовий футбол був близьким до дикунської різанини, натовп реально міг лінчувати суддю, намагалися напасти на гравців Пеньяролю. Наче й Сантос не програв по чесному, але лише за те що коїли його фани під час гри, зараз клуб вигнали б з міжнародних змагань на кілька сезонів.

** один з найбільш загадкових персонажів світового футболу. Людина мала гігантський вплив на Сантос часів Пеле, перекроювати його графіки і заробляла для себе і клубу фантастичні гроші. Також працював в Аргентині та Еквадорі. А тепер спробуйте знайти інфу по ньому. Навіть чітко не зрозуміло чи був він Самуїл чи Самуель. Батько його, наче з Одеси.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту