Беріссо не став новим Б’єльсою для Атлетика

0
85
фото EFE

Шаві в своєму інтерв’ю Catalunya Radio говорив ніби про футбол, але насправді це нагадувало передвиборчий виступ якогось кандидата. Він говорив про те, що йому подобається та що не подобається, намагався представити своє бачення якихось проблем та думки щодо важливих речей. Зрозуміло, що Шаві запитували, який футбол йому подобається, які команди, які тренери.

«Звичайно, я люблю дивитись за грою Манчестер Сіті Пепа Гвардьоли», — сказав колишній гравець Барселони Гвардьоли, провідник його ідей на полі. Було б дивно, якби Шаві не подобалась така гра.

Серед теперішніх іспанських команд він не відзначив саму Барселону чи, звичайно, Реал, чи, зрозуміло, Атлетико Дієго Сімеоне. У нього інші фаворити: Бетіс Кіке Сет’єна та Атлетик Едуардо Беріссо. «Мені подобається Атлетик Беріссо через інтенсивність в його грі та відсутність прагматизму».

Це був не перший комплімент, який отримав Беріссо у якості тренера Атлетика. Вже після перших тренувань влітку на клубній базі почали перешіптуватись, що команда повертається до часів Марсело Б’єльси. Сам Беріссо ніколи не приховував, що йому подобається спосіб ведення гри командами Б’єльси, хоча постійно намагався уникнути цієї фрази, що він його послідовник. Звичайно, у провідників повинні бути послідовники.

Б’єльса для Атлетика залишається якимось незвичайним тренером. Він всього два роки працював з командою, але залишив по собі якийсь магічний слід. З ним Атлетик вийшов до фіналу Ліги Європи, але в чемпіонаті двічі виступив не дуже добре. Зрештою, така інтенсивність, швидкоплинність та несподівана перерваність роману призвела до такого сліду. Вважається, що Б’єльса не тільки встиг побудувати щось значне, але й був на порозі створення чогось неймовірного. Захисники Б’єльси будуть говорити, що його обірвали на злеті.

Щоправда знайдуться й захисники Беріссо, які скажуть, що йому не дали часу працювати, а команду зупинили в той час, коли вона ось-ось повинна була рухатись вперед. Той же Шаві може виступити з такими словами.

Але як і тоді до прихильників Б’єльси, так і тепер до захисників Беріссо, так і до Шаві буде однакове запитання: скільки ігор команди вони бачили?

Просто Атлетик Б’єльси – це не тільки перемога на Олд Траффорд та нічия з тією Барселоною за рівної гри, а ще також 11-е місце в чемпіонаті, кількість поразок більша, ніж кількість перемог, а також важкі ігри з Локомотівом чи не потрапляння до єврокубків на другий сезон.

Атлетик Беріссо також зіграв внічию вдома з Реалом та на Камп Ноу з Барселоною, в драматичному матчі втратив перемогу, а потім навіть нічию в грі з Атлетико. Там баски дійсно багато пресингували, гарно підлаштовувались під суперника та при цьому самі атакували й забивали. В цих трьох іграх Атлетик дійсно був сильним та досяг позитивного результату. І якщо дивитись 3 з 14-ти ігор команди в сезоні, то в команду Беріссо можна було закохатись: швидка, чітка в реалізації плану, смілива.

Але ж як така команда опинилась в зоні вильоту, виграла лише одного разу, та й то, забивши м’яч в доданий час напруженої гри з Леганесом? Справа в тому, що в інших матчах Атлетик не був таким же швидким, чітким в реалізації плану та сміливим. Нічия з Барселоною сталась поміж двома поразками в домашніх матчах з Вільярреалом (0:3) та Реал Сос’єдадом (1:3). За ударами по воротах Атлетик з усіх команд в чемпіонаті випереджає той тільки Реал Сос’єдад та пробиває лише трохи більше 10 разів за гру. І це при тому, що команда завжди намагається володіти м’ячем.

фото АР

Важко говорити й про якийсь особливий стиль, зважаючи на те, що протягом усього сезону Беріссо тільки те й робить, що підлаштовується під суперників та намагається знайти свою гру. Показовою була гра з Реал Сос’єдадом відразу після нічиєї на Камп Ноу, коли суперник приїхав дуже бідним складом, ледь назбиравши гравців на старт, але зумів перемогти Атлетик на його полі. Тоді Беріссо показав, що він лише не під Барселону підлаштовується, але й під Реал Сос’єдад. Проте тут план не спрацював.

Ці свої слова про Атлетик Шаві сказав через місяць після гри з Барселоною. Їх дивно було чути ще й через те, що увесь той період Атлетик зовсім не нагадував якусь з команд Гвардьоли чи хоча б Бетіс Сет’єна. Інколи навіть здавалось, що Беріссо наслідувач не Б’єльси, а Ернесто Вальверде, з’явився і прагматизм, і довгі передачі, і стандарти.

На словах Беріссо завжди виглядав спокійним. Він говорив, що відчуває довіру керівництва, що й не дивно після слів президента Йосу Уррутії, що призначення Беріссо – найкраще його рішення на чолі клубу, навіть з урахуванням Б’єльси та Вальверде. Підтримували Беріссо й гравці, які у звичному для такої ситуації стилі говорили, що не варто звинувачувати одного лише тренера та йому потрібен час.

Проте в самих іграх було помітно, що і футболісти нервують, і Беріссо втрачає віру. Важко підтримувати гарний настрій та впевненість в собі, якщо команда перемагає. Ті ж Барселона та Ман Сіті Гвардьоли, які так хвалив Шаві, — це команди-переможці. Дивлячись на їх виступи, легко говорити, що вони все роблять правильно. Але теперішній Атлетик далекий від їх результатів. Він навіть далекий від результатів команди Б’єльси.

Останньою крапкою стала гра з Леванте. В ній команда зіграла за схемою 3-5-2 та була повністю розбита суперником, який до цього в трьох іграх не міг перемогти. Беріссо знову придумав нову тактику, яка в теорії мала спрацювати: копія схеми суперника, вдала суміш Ін’які Вільямса та Аріца Адуріса, три захисники, що створює підстраховку під час потужних атак суперника. Деякий час все було добре, але потім Пако Лопес зробив корективи – й Атлетик розвалився на частини. Після буревію на старті другого тайму обличчя Беріссо показувало, що він здається. Ні, на словах він й досі впевнений в собі, але мова тіла говорила про інше.

Та й мова гри команди це підтверджувала. В цьому сезоні у гравців Атлетика більше жовтих карток, ніж навіть у Гетафе. Постійні нерви, грубі фоли, суперечки з арбітрами – це все показник того, що у команди нічого не виходить.

Протягом минулого сезону, коли у Атлетика були проблеми за часів роботи Куко Сіганди, було зрозуміло одне: команда не вилетить, а цьому тренеру потрібно дати допрацювати до кінця сезону. Він заслужив таку данину за свою вірність та попередню роботу в клубі. Але важливою була впевненість в тому, що Атлетик ні в якому разі не вилетить.

Зараз ситуація протилежна. Можливо, Беріссо й хотіли дати деякий час на доопрацювання, але дійсно існує загроза того, що Атлетик може вилетіти. Та й, якщо вже розбиратись, який метод є у Беріссо? Важко розібратись в тому, в що наприкінці роботи має грати його команда, хто має бути її провідним гравцем та взагалі куди вона рухається.

Місце в турнірній таблиці говорить лише про один напрям: вниз. А нижче вже немає куди. Для Атлетика з його традиціями та статусом клубу, який ніколи не вилітав з найвищого дивізіону, точно нижче немає куди.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту