Дивний матч, або з чого починається ворожнеча

Цей поєдинок не завжди знайдеш в реєстрі ігор збірних Бразилії та Аргентини, найчастіше його «забувають» саме аргентинці, адже згадка про нього для них не з приємних. Але матч той албі-селесте виграла і не існує ніяких офіційних причин про нього забувати.

0
115

6 жовтня 1920-го року в Буенос-Айресі на Кампо де Барракас збірні мали зіграти звичайний товариський поєдинок. За 10 днів до того ці суперники вже зіграли між собою в Чилі на чемпіонаті Південної Америки. Аргентинці запропонували сусідам по дорозі додому завітати до них в гості, аби ще раз зіграти. В ті часи товариські поєдинки були основою існування національних команд. Відносини цих футбольних країн тоді ще були дружніми і тропіканці радо погодилися.

За день до матчу трапився скандал, точніше він тільки почався. Аргентинський журнал опублікував карикатуру на якій зобразив бразильських футболістів у вигляді мавп. Добрі вболівальники ж принесли примірники цього видання в готель де розташувалися бразильці.

Маленький відступ. Той вчинок не зовсім й расистський, принаймні у тій селесао не було жодного негра чи мулата. За рік до того на переможному домашньому чемпіонаті континента теж у складі Бразилії не спостерігалося надто темних хлопців, лише один кольору молока з кавою а не навпаки. Можлива та дурна карикатура була натяком на те, що в самій Бразилії багато темношкірих, а не менш вірогідно що то звичайний тупий наїзд і жарт рівня пізнього Задорнова.

Бразильські гравці розізлилися сильно і вимагали від керівників делегації висловити протест і не морозитися. Ті ж конфліктів не хотіли і усіляко зображували кота Леопольда. Може їхня лінія поведінки і виявилася б відносно нормальною, адже полум’яний темперамент бразильців ще й має тенденцію швидко згасати після перших спалахів. Але один хід перекреслив усе. Було запрошено солідного бразильського дипломата, аби він побесідував і заспокоїв гравців. Ось тільки той дядько був пихатим аристократом і розмову з представниками досить низьких соціальних прошарків, якими були футболісти, повів з позиції сили.

— Ви футболісти? То грайте у футбол. Ніхто через вас влаштовувати тут сварки не буде. А ну затулили пельки!

Його спітч мав виглядати саме так, адже футболісти насправді мали певний острах перед представниками влади та людьми зі статусом. Тому аби вдатися до тотальної конфронтації, їм потрібен був максимальний подразник.

***

Дипломату пояснили, що він піпідастр, х…, ж….., потребує проктологічного дослідження і ще багато цікавого. Ось тепер вже гравці категорично відмовилися виходити на поле. Загітувати грати вдалося тільки шістьох, а правила стосовно мінімальної кількості гравців з тих пір не змінилися. Тоді представник бразильської делегації, колишній гравець Флуміненсе Освалдо Гомес визвався стати критично потрібним сьомим футболістом.

Коли про все це дізналися гравці збірної Аргентини, то запропонували надати чотирьох своїх колег, аби ті зіграли за суперника і це був би повноцінний футбол 11 на 11.

Допомогу гості прийняли. Та адекватність футбольних аргентинців компенсували місцеві вболівальники. Як тільки вони побачили, що їхні співвітчизники грають за суперника, то відразу вирвалися на поле, почали матюкати і своїх і чужих, погрожували бити.

Гру вдалося поновити у неповних складах. Збірна Аргентини все одно продемонструвала добру волю та порядність. Господарі зняли чотирьох гравців і матч продовжувався вже 7 на 7. Весь час трибуни скандували про мавп та іншу гидотну. Аргентина виграла, але то абсолютно не принципово. Головним підсумком матчу стало те, що сі́м’я ворожнечі вже впало у землю. Самі футболісти ще не були ворогами, але публіка



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту