Україна молода

0
141
Мар'ян Швед

Про що говорить той факт, що молодіжна збірна України виграла лише в один м’яч у Андорри, забивши наприкінці гри з 30-ти метрів?

Взагалі-то з купи дурних турнірів в світі на різних рівнях типу Кубка англійської Ліги чи повернення улюбленого турніру людей у віці 30+ років Кубка Інтертото змагання на рівні Ю21 завжди здавались найбільш дурними. Одна справа Ю17 чи Ю19, там насправді можна визначити найсильніших у своєму віці, награвати якісь командні дії та розвивати гравців.

З змаганнях Ю21 нічого такого не відбувається. Фактично це ігри других складів збірних, в яких можна використовувати лише молодь — чемпіонат дублерів іншими словами. Звісно, в цьому немає нічого цікавого та показового. На початок відбіркового турніру там можуть грати футболісти, яким ще не виповнилось 21 року, проте у фінальній частині влітку 2019 на поле зможуть виходити ті, кому вже й 23 виповнилось. Звісно, це ще молоді футболісти, особливо якщо брати рівень збірних, де повинні грати усі найкращі гравці країни.

Проте в 23 роки багато футболістів вже сформовані гравці, які грають за національну команду. Більше того, протягом цього довгого збору деякі гравці примудряються втратити свій статус молодих талантів та перейти до втраченого покоління. Наприклад, Павло Лук’янчук від надії Динамо та капітана команди за два роки деградував до запасного гравця аутсайдера чемпіонату Угорщини та футболіста, якого лише завдяки гарній пам’яті Олександра Головка викликали до молодіжки цього разу.

Як можна говорити про якусь командну гру, якщо постійно міняється склад? Такої плинності кадрів не буває взагалі ніде й ніколи.

Іноді молодіжка може бути важливим моментом, якщо гарно вибудована система роботи національних команд. Проте в Україні навряд чи саме так влаштовано. В здоровій системі Шевченко підійшов би до Головка та сказав, мовляв, постав Шведа, дай йому такі й такі функції в грі, він для нас ще не не підходить, але хочу простежити за діями хлопця в молодіжці. Чи інше: Коваленко зараз в поганій формі, нехай з вами побуде поки що. Але ж такого немає, а є команда Шевченка та команда Головка, яких насправді мало що пов’язує.

Таку система звична для українських клубів, де тренери перших команд взагалі не співпрацюють з дублями (Шахтар) чи просто відправляють туди людей, щоб вони хоч десь грали (Динамо). Не кажучи вже про інші клуби, для яких молодіжна система не гарна можливість вирощувати та розвивати потрібних гравців, а звичайний тягар. Ось і молодіжна збірна Ю21 виглядає таким, й не лише для України.

Коли останній раз хтось вимагав надати шанс гравцю в національній збірній, тому що він себе добре показує в іграх за молодіжку?

Проте все ж без висновків нікуди, повертаючись до запитання в першому абзаці тексту. Навіть зі зміною дійових осіб, неможливістю організувати та налагодити командну гру та рештою подібних факторів, Україна все ж повинна бути сильнішою за Андорру. Нехай, суперник тільки те й робить, що заважає грати, нехай, це його філософія, за словами тренера, нехай, це дуже бісить. Усе це не повинно бути українцям сильнішими в грі в футбол.

Одного лише індивідуального рівня має вистачати для перемоги. Якщо він є. А він є? Він є. Але чи демонструють його, чи дозволено його взагалі демонструвати українським футболістам? Ні. Матчі національної збірної проти Чехії та Словаччини показала, наскільки змінити гру команди може гравець, який приймає нестандартні рішення, обігрує та віддає цікаві передачі. В молодіжній збірній бразильців не буде, з цих гравців ніхто не має достатньої майстерності, аби грати на рівні Марлоса ні зараз, ні в майбутньому. Проте питання в іншому: чому б саме з Андоррою не спробувати грати якось нестандартно, зважаючи, що суперник теж не дурний та тактично добре готовий до усіх звичайних переміщень. Але українські футболісти змалечку навчені одному: працювати на полі. Й коли треба щось придумувати, вони цього не вміють. Або їм досі цього не дозволяють. Це однаково погано.

І тому героєм зустрічі знову є Швед. Той, хто не боїться обіграти та вдарити по воротах, взяти ініціативу на себе. Той, хто не боїться бути футболістом на полі, а не тільки в нічних клубах чи інстаграмі. Чи, наприклад, в той момент, коли вважає Андорру занадто слабким суперником.

Ось в чому сумний висновок гри української молодіжки з андоррською. Ось чому й надалі збірній Україні потрібні будуть марлоси. І щоб не було такого, потрібно ростити своїх марлосів з дитинства.



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту