Похмілля в Бьорнлі

0
588
Шон Дайч

Ось чому в Англії не люблять Лігу Європи. Вона забирає занадто багато сил та уваги, а взамін не дає нічого. Якщо Ліга чемпіонів на своїй обгортці пропонує змогу зустрітись з найкращими командами Європи, тому туди всі хочуть пробитись, то Ліга Європи — це більше можливість зіграти з представниками інших культур. Проте  Прем’єр-ліга вже давно стала міжнародним турніром, а тому цих зустрічей вистачає й вдома.

Наприклад, в грі другого туру з Фулемом проти Бьорнлі на поле вийшли представники дев’яти різних національностей з тренером сербом та господарем американцем з іменем Шахід Хан. Чим це не зустріч з різними культурами?

До того ж успіхи в Лізі Європи не приносять ніякого морального задоволення. Вигравали цей турнір Челсі та МЮ, за останні 15 років в фіналі грали Міддлсбро, Фулем та Ліверпуль, але першим він не приніс особливої слави, а для невдах став швидше просто веселою подорожжю. Програли — ну і нехай, виграли — ну і нехай.

Ліга Європи стала для Бьорнлі подарунком, який спершу приносить радість, а потім розумієш, наскільки це проблемно. Ніби дитині подарували маленьку тваринку, а потім вже стає зрозумілим, що окрім того, щоб ласкати та гратись з нею, дитині ще потрібно її годувати та прибирати за нею все. На це ж ніхто не погоджувався.

В Бьорнлі, звичайно, не малі діти, й усі разом з Шоном Дайчем розуміли, що буде важко грати в двох турнірах одночасно. У складі команди багато гравців, які мають досвід ігор в нижчих дивізіонах Англії, де часто грають двічі на тиждень, проте тут зовсім інше. Адже літати в Грецію чи Туреччину — це зовсім інша справа, ніж їздити по невеличкій Англії.

Зрештою, Бьорнлі вилетів з Ліги Європи, чому, мабуть, не варто сильно засмучуватись, адже в чемпіонаті команда Дайча стартувала погано. Поразка від МЮ стала третьою поспіль після нічиєї в стартовому турі з Саутгемптоном. Тільки Вест Гем розпочав сезон гірше.

Шону Дайчу дуже легко в такій ситуації шукати відмазку. Після гри в неділю він на це трохи вказав — його команді не вистачило свіжості. Проте буде зовсім неправильно говорити, що саме через участь в Лізі Європи Бьорнлі погано стартував в чемпіонаті, а через старт чемпіонату — вилетів з Ліги Європи. Хоча формулювання ж дуже зручне, якщо хочеш зняти усю відповідальність з себе.

Хоч з Лігою Європи, хоч без неї Бьорнлі в цьому сезоні було б дуже важко. Звичайно, участь в єврокубках допомогла невдало розпочати сезон, додала ще проблем, проте в будь-якому випадку було б важко. Можна тільки гадати, але цілком ймовірно, що й без цього турніру Бьорнлі не набрав більше одного очка.

Минулий сезон вийшов занадто вдалим для команди Дайча. Бьорнлі стрибнув вище, ніж навіть міг собі уявити, фінішувавши відразу за першою шісткою. Звичайно, це не передумова невдачі в наступному сезоні, але з іншого боку високе місце минулого чемпіонату не є гарантією того, що це може повторитись. Всілякі там математичні теорії можуть аргументовано довести ймовірність в таких теоріях, але за фактом нічого не міняється. Навіть якщо Бьорнлі стрибнув вище голови, то він не повинен вже наступного сезону впасти нижче плінтуса.

Проте, щоб оперувати такими теоріями та визначити точні величини, потрібно бути математика. На відміну від психологічних факторів, й один з них завжди говорить, що на вершині втриматись набагато вище, ніж туди залізти. Сьоме місце було для Бьорнлі вершиною, і які шанси були на те, що команда Дайча там втримається?

Клуб Бьорнлі ніколи не будував якихось грандіозних планів. Він завжди жив за одним принципом: завжди треба намагатись грати на перемогу, а наприкінці сезону вже підрахуємо очки. Старі тренери так люблять говорити, після чого з них сміються. Але цей стратегічний план Бьорнлі завжди працює. Одного сезону не вдалось добре виступити, виграти потрібну кількість ігор, а тому клуб вилетів, пройшло декілька років, вдався сильний сезон — і єврокубки. Новий сезон обіцяю нову історію боротьби, як завжди це буває з Бьорнлі, важкої та безкомпромісної. А очки вже будуть рахуватись наприкінці сезону.

В Бьорнлі навіть зараз у часи, коли в футболі бізнесменів не менше, ніж спортсменів, все одно не шукають тих, хто б розповідав про так звані сучасні методи стратегічного розвитку. Участь в Прем’єр-лізі дає гроші, усі інші їх витрачають десятками мільйонів, аби тільки врятуватись від вильоту та продовжити своє перебування в цій лізі. Бьорні також не скупиться на новачків, влітку Дойч багато заплатив за Матея Видру та Бен Гібсона. Особливість їх в тому, що це ті гравці, які не гарантують виживання, проте разом з тим ті, хто не буде якось обтяжувати платіжку команди після вильоту чи кому потрібно буде терміново шукати новий клуб.

Було б дивно говорити, що Бьорнлі хоче вилітати. Звісно, ні. Бордові показують трохи інше — для них виліт не буде жахіттям. Цей склад запросто може перейти до Чемпіоншипу, грати там, а зароблені та зекономлені гроші будуть гарною подушкою. Ось в чому полягає стратегія Бьорнлі: не витрачати гроші на миттєві розваги, а готуватись до чорного дня. А він настане. Рано чи пізно обов’язково настане.

До смерті не підготуєшся, але до існування у важкі часи — легко.

Проте не варто говорити, що вони вже настали. Так, Бьорнлі навряд чи вдасться виступити настільки ж сильно. Команда Дайча не стала сильнішою, а тільки це гарантувало їй навіть не рух вперед, а хоча б утримання позицій. В лізі такого рівня, аби триматись на одному місці треба дуже швидко бігти.

В одному з недавніх інтерв’ю Дайча запитали, чи буде він змінювати гру команди. Все ж Бьорнлі зайняв високе місце, має бути якимось більш привабливим. На це Дайч відповів, що єдина річ, яка його по-справжньому приваблює, — це перемога. Секрет успіху Бьорнлі в умінні досконало виконувати потрібні речі, навіть якщо вони прості та постійно повторюються. Проте в один момент ця точність перестане приносити успіх та перетвориться на монотонність та передбачуваність.

З цим зіткнувся Бьорнлі на початку сезону. Центральні захисники Тарковські та Мі не настільки чіткі в захисті, Гудмунссон та інші мають проблеми з передачами, а Корк не перекриває собою всю середину поля. Не настільки небезпечний для суперників тепер і Вуд.

Бьорнлі вчасно вилетів з Ліги Європи, аби Дайч отримав пару тижнів перевести дух, розібратись в ситуації та внести корективи. Те, що Бьорнлі слабший, ніж минулого сезону, те, що Бьорнлі точно не повторить того успіху, те, що клуб цілком нормально сприйматиме виліт абсолютно не говорить про відсутність амбіцій залишитись в Прем’єр-ліги. Чи відсутність достатніх можливостей.

Поступове введення в склад Гібсона та Видри, спокійна реакція на невдачі в перший місяць сезону говорять про те, що в Бьорнлі й тут є план. Принаймні Дайч точно знає, що сезон довгий. Робити передчасні висновки не варто. Зрештою, два роки поспіль щодо його команди вже й робили такі висновки. Бьорнлі називали слабким, але він потім дивував. Зараз Бьорнлі теж слабкий…



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту