Олександр Хацкевич

Збирався з думками протягом кількох днів після вильоту від Аякса.

Щоб зрозуміти будь-яку життєву ситуацію, потрібно уявити себе на місці когось іншого. І це потрібно робити не з точки зору «щоб я зробив на його місці», адже вона деструктивна та не дозволяє оцінити ситуацію. Перш за все потрібно зрозуміти, чому той хтось зробив саме так.

Уявити себе Олександром Хацкевичем легко. Усі ми знаємо хто та як має грати за Динамо, усі готові надати рекомендації. Зрештою, усі це й робимо. І, безперечно, усі б ми краще справились з цією роботою.

Так, немає сумнівів, що Хацкевич не справився. Динамо не виграло чемпіонат та Кубок, хоча могло; не потрапило до групового турніру Ліги чемпіонів двічіє поспіль, хоча могло. Це невдача, які б не шукати пояснення чи хоча б просто відмовки. Нехай, Динамо слабше за Шахтар на довгій дистанції чи Аякс в двох цих матчах, але завдання обіграти їх було, його не виконали. Все просто. Якість гри, стиль команди при цьому не має ніякого значення. Так само як і в перемогах над Шахтарем. Якщо виграли, то завжди буде добре, якщо програли — погано. Легка система цінностей.

Невдача Хацкевича ще й в тому, що ігри з Аяксом показали неспроможність його плану працювати. Усе літо головним завданням команди був вихід в груповий турнір ЛЧ. Від самого першого збору Хацкевич готував команду до цього, награвав склад та відточував дії. З усіма можливостями Динамо ще в передсезонці награвався варіант з двома опорними півзахисниками та двома опорними форвардами. Коли в перерві гри за Суперкубок з Шахтарем замість Че Че вийшов Гармаш, стало зрозуміло, що тренерський штаб зробив останній вибір на користь захисного футболу.

Це був чіткий план. У Хацкевича було завдання вийти в груповий етап, і тільки таким він бачив спосіб: пресинг, велика кількість людей позаду та бажання взагалі не пропускати. Це логічне рішення, зважаючи на те, що в Динамо були великі проблеми з форвардами та захисниками. Грати в більш атакувальний футбол ніким, а ще можна наразитись на атаку у відповідь, яку зупинити нікому. З Хачеріді та Мбокані у складі Хацкевич не любив ризикувати в іграх з тим же Шахтарем, а що вже казати про Бурду чи Бєсєдіна. Чіткість роботи позаду виникла не через чудову організацію, а через те, що там просто було багато людей. Обидві гри з Аяксом показали, що фортечна міцність оборони Динамо, ніби з казки про трьох поросят.

Хацкевич бачив спосіб виходу в групу таким, він виявився невдалим. Втрата Бєсєдіна на гру-відповідь була ключовою. Без свого міністра оборони Динамо просто не могло пресингувати та тиснути. А без цього Шепелєв на ЦАП та Буяльський взагалі губляться навіть для себе. Вони утрьох якраз і створюють обличчя цього літнього Динамо, команди, яка набагато краще грає, коли в неї немає м’яча.

Коли Хацкевич відмовився від атаки, то це вплинуло на чеміонат України. Але цей вибір також легко пояснити, клас гравців має дозволяти отримувати перемоги без жодної командної гри. З Аяксом потрібно було атакувати, але це Динам не має такої функції. Особливо з командою, яка не зачинялась на своїй половині поля по типу Олександрії чи Ворскли. Центральні хавбеки постійно були під тиском, захисники не могли нормально розпочати атаку. Циганковам та Вербіча після їх активності на початку гри міцно закували в кайдани, не даючи змоги поворухнутись. Ще й захист помилявся та помилявся постійно.

Коли це Динамо пропускає, у нього дуже мало шансів перемогти.

Відразу після гри написав коротку фразу, що це Динамо не має перспектив. Під «цим Динамо» малась на увазі літня команда з чотирьма опорними хавбеками та 10 захисниками. Обкатана в іграх з Шахтарем система була зруйнована вовком, який просто дужче дмухнув. Захист перестав бути настільки міцним, не створював фундаменту, навколо якого можна створювати команду. А гра в обороні — найсильніша якість цієї команди. Мала бути такою.

Відразу після закінчення сезону писав текст, що Хацкевича потрібно звільнити для прогресу. Зараз ситуація не змінились, навіть покращилась, якщо говорити про влучний час для цього.

Уявивши себе на місці Хацкевича, можна легко зрозуміти: чому він саме так вирішив все робити. Але наступний крок цього образу: повне перезавантаження команди. Не тому що попередній план зазнав невдачі, а тому що його треба міняти чи хоча б коригувати, зважаючи на турніри та рівень суперників попереду. Одна справа натужно вигравати у Шахтаря з тим розрахунком, що й 0:0 непогано, а зовсім інше робити таке зі Львовом чи Олександрією.

Уже найближчої гри з Карпатами Динамо зміниться. Команда буде більше атакувати, володіти м’ячем та загострювати гру. Мабуть, вже найближчим часом більше шансів отримають всі ті, хто раніше був занадто романтичними для попередньої моделі: Шапаренко, бразильці.

Впевнений, що й сам Хацкевич захоче зробити перебудову. Але не впевнений в тому, що йому це до снаги.