Здавалось, сьома спроба Ніла Ворнока вийти на пенсію буде вдало. Його дружина Шарон якраз пройшла хіміотерапію та продовжила лікування раку грудей. Люблячий чоловік Уорнок передусім хотів висловити свою підтримку, тому знову оголосив про завершення кар’єри та зосередився на домашніх справах.

Але навіть у такій ситуації слову Ворнока немає віри. Кардифф під керівництвом Пола Троллопа виграв лише дві гри з перших 12-ти на початку сезону, тому клуб розпочав пошуки головного тренера. Спочатку Ворнок не хотів навіть розповідати дружині про дзвінок з Кардиффа. Пройшло зовсім мало часу, нове місце роботи знаходилось за 200 миль від їх дому в Корнволлі, тут навіть обговорювати не було чого. Проте Шарон вигнала чоловіка, сказавши, що їй не треба, аби він плутався під ногами вдома, поки в неї буде заново рости волосся.

Кардифф став 17-м новим місцем роботи (з Кристал Пелас та КПР було по два заходи) Ворнока, але він відразу зрозумів, що це може бути щось нове довге та особливе. Може, навіть більше, ніж з Кристал Пелас. Новий Шеффілд Юнайтед чи Скарборо.

Президент Синії Птахів Мехмет Далман відразу сказав, що не хоче проводити співбесіду з Ворноком, він його запросив, аби відразу запропонувати роботи.

Після тієї своєї одноразової появи в Прем’єр-лізі Кардифф збавив оберти та повернувся до рівня середняка Чемпіоншипу. Клубу потрібна була стабільність в результатах та спокійна робота тренера, якого б не довелось звільняти через кілька місяців. 68-річний чоловік, який постійно намагається піти на пенсію, чомусь підходив на цю роль ідеально.

Вже в січні Кардифф після трьох перемог поспіль піднявся на 16-е місце, потім лише раз опустився нижче та спокійно закінчив сезон на 12-му місці. Заради цього його й запрошували.

Але чи заради того, що, зрештою, відбулось потім?

***

В 2010 році малайзійський бізнесмен Вінсент Тан став власником Кардифф Сіті. Усі заможні зарубіжні люди купують собі клуби в Чемпіоншипі не для того, аби грати саме там. Фактично їм немає різниці, який саме клуб купити, аби просто зробити це дешевше. Поміж Кардиффом, Барнслі чи Вест Бромвічем не може бути ніякої різниці, але клуб Прем’єрі-ліги просто буде набагато дорожчим. Тому всі ці малайзійці, аравійці та італійці купують дешевші проекти, аби потім їх швидко вивести на потрібний рівень.

Вони ж мають успіхи в своєму бізнесі. Це ніби дозволяє відразу розраховувати на успіхи і в зовсім інший сфері діяльності.

Тан якраз свого досягнув швидко. Вже в 2013 році Кардифф вийшов до Прем’єр-ліги. Але це був дуже скандальний проект. Новий власник показав себе тоталітарним управлінцем, змінивши традиційні кольори клубу з синього на червоні, бо йому просто так більше подобалось. Він інвестував 100 мільйонів фунтів в клуб, досяг з ним Прем’єр-ліги, тому відчув дозвіл купити душу вболівальників Кардиффа.

Багато хто з них навіть був радий, коли лише після одного сезону в еліті, постійних тренерських змін та поганої трансферної політики Кардифф залишив Прем’єр-лігу. Це був більше клуб Тана, аніж клуб багаторічних вболівальників Синіх птахів.

Після такої невдачі Тан швидко втратив інтерес. Він вклав чимало грошей та витратив багато емоцій на Кардифф, але клуб швидко повернувся на свій колишній рівень середняка. Більше сил та бажання у власника не було. Не те, щоб він пустив ситуацію самоплив, але більше не хотів настільки завзято займатись клубом, де його майже всі не любили. Швидко Кардифф повернувся до старих кольорів. Це була величезна перемога вболівальників команди, й, якщо вже дивитись з іншого боку, — величезна поразка Тана.

У роки до вильоту з Прем’єр-ліги Кардифф не жалів грошей на новачків. Звичайно, мова навіть не про літо 2013 року перед стартом в АПЛ, коли за великі гроші було куплено багато новачків на чолі з Гарі Меделем, Стівеном Кокером та Андреасом Корнеліусом. Й до того були досить дорогі новачки. Але після вильоту високою ціною на гравців стало трохи більше 1 мільйона фунтів. Кардифф почав різко економити.

Після звільнення Оле-Гуннара Сульшера, з яким команда вилетіла назад дол Чемпіоншипу, тренером команди призначили Рассела Слейда з Лейтон Орієнт, а потім його замінив Пол Троллоп, який головним тренером не працював шість років. Кардифф швидко перетворився на звичайнісінького середняка, який у поганий сезон може боротись за виживання, а у гарний — фінішувати в першій десятці. Ніяких великих планів, ніяких передумов до росту. Просте та спокійне життя.

Ніл Ворнок в своїй кар’єрі сім разів виводив свої команди до більш високого дивізіону, два останніх — з Чемпіоншипу до Прем’єр-ліги. Проте Шеффілд Юнайтед в 2006 році був довготривалим вибудованим проектом, а КПР в 2011 мав склад рівня АПЛ. Їх успіх був логічним та закономірним. Місце цього Кардиффа якраз те, що він зайняв в попередньому сезоні — 12, піднявшись з 16-го.

***

Ворнок — своєрідна особистість, так само як і тренер. Він менеджер старого формату, але при цьому зовсім не дурний та бачить усе чистими очима. «Розумію, що багатьом наш футбол не подобається. Ми не граємо на рівні Вулвергемптона чи Фулема, але потрібно виходити з тих можливостей та матеріалів, які у нас є». Зрештою, успішну та сильну команду завжди можна побудувати у різний спосіб.

Кардифф влітку запросив кілька вільних агентів, кілька гравців з нижчих дивізіонів. Такий спосіб підсилення складу більше підходить для того, хто просто хоче сильно не провалитись, але не має грошей для цього.

Голкіпер Ніл Етерідж прийшов з Волсолла та відіграв 45 ігор. Нетеніел Мендес-Лейнг перейшов з Рочдейла, в його активі шість голів та п’ять гольових передач. Калум Патерсон раніше грав з Хартс, пропустив старт сезону через травму коліна, а потім відіграв 32 гри та забив 10 голів, ставши найкращим бомбардиром команди. Його природна позиція — правий захисник, але в Кардиффі де тільки не грав від захисту до центрального атакувального хавбека. Усіх трьох Ворнок підписав безкоштовно. Патерсон взагалі може бути епічним трансфером, адже 27 грудня 2016 року він отримав важку травму коліна, пропустив усю другу частину попереднього сезону, але це не стало перепоною для того, щоб Кардифф запропонував йому контракт.

Лише два гравці Кардиффа зіграли по 46 ігор. Їх обох запросив Ворнок ще протягом минулого сезону, коли вважалось, що їм важко буде повернутись до кар’єри на цьому рівні.

Джуніор Хойллет колись був перспективним гравцем у Блекберні та КПР Ворнока, але з кожним роком в його можливостях все більше розчаровувались. Влітку 2016 року КПР його просто відпустив, й невідомо, скільки б ще канадець залишався без роботи, якби Ворнок не очолив Кардифф, а вже через декілька днів підписав з ним контракт. В цьому сезоні Хойллет забив 9 голів та віддав 11 результативних передач. Більш важливого гравця в атаці Синіх птахів не було.

Іншим гравцем став Сол Бамба, якому взимку виповнилось 33 роки. Його Ворнок також запросив восени 2016 року, коли він виявився нікому не потрібним. В останній день літнього трансферного вікна тодішній клуб івуарійця Лідс придбав двох центрбеків Понтуса Янссона та Кайлі Бартлі, а потім запропонував розірвати контракт з Бамба, капітаном команди. Ворнок та Бамба мали давню історію флірту, ще під час виступів за Лестер гравець настільки вразив тренера, що той його хотів купити якраз у Лідс. Але Ворнок так і не зробив перший крок («Коли я перейду в твою команду? Як тільки ти прийдеш та зробиш пропозицію»), Бамба поїхав до Туреччини, а потім до Італії. Звичайно, отримати потрібного гравця безкоштовно було великим щастям для Ворнока. Саме Бамба став єдиним гравцем команди, хто потрапив до збірної сезону в Чемпіоншипі.

Саме в цих підписаннях та влучних спробах підсилення уся суть роботи Ворнока. Для опису його успіхів потрібно говорити якраз про вдалі трансфери. Щодо інших тренерів варто говорити про якусь побудову гри, тактичні схеми та у кожному абзаці використовувати магічне слово «філософія». У Ворнока такого немає. В Англії зараз точно розділяють поняття head coach та manager. Звісно, що Ворнок — менеджер. Тобто він відповідає і за гру команди, і за те, хто буде грати.

І за характер. Кардифф Ворнока ніколи б не досягнув нічого такого, якби не мав характеру. Найвідомішим гравцем Синіх птахів є Арон Гуннарссон, капітан збірної Ісландії та серце тієї успішної команди. В його силі духу немає ніяких сумнівів, але через травму Гуннарссон зіграв тільки 20 ігор в сезоні. Й без нього у Кардиффі знайшлись сильні особистості. Той же Бамба, його партнер по центру захисту та капітан команди Шон Моррісон, Джо Роллс, прогрес якого в останні роки дозволив поступово закінчити виступи у складі команди легендарного Пітера Віттінгема.

Якщо розкласти команду Кардиффа на окремих гравців, то нічого особливого в них не буде. Практично кожного з них можна описати приблизно однаковими словами, мовляв, непоганий гравець для якихось конкретних скромних завдань. Але не більше. Командні види спорту цікаві якраз тим, що тут можуть відбуватись такі історії. В об’єднані має значення не сама лише сума сильних сторін футболістів, тут не діє банальне додавання.

Атмосфера, аура, сприятливі умови для розвитку — усе це речі, які ніби не можна помацати, вони не зовсім конкретні, більше навіть фігуральні. Проте усі вони мають значення. У Кардиффі за них відповідає ніхто інший як Ворнок. Команда з не досить сильних гравців може деяких відрізок провести сильно, але завдяки внутрішньому стержню та духу Ворнока Синім птахам вдалось увесь сезон провести серед лідерів, утримавши місце автоматичного промоушну.

Ворнок знову сперечався з суддями та тренерами інших команд, він навіть під час матчу ледь не побився з Бамба, багато, дуже багато говорив. Все це лише частина його портрету, до якого усі звикли. Навряд чи були шанси, що його поведінка якось зміниться.

***

В жовтні Ворнок в інтерв’ю розповідав, що не дуже любить Прем’єр-лігу. Називав себе тренером для нижчих дивізіонів, де більше душі. Ворноку подобається, коли вболівальники команди знаходяться в місті, де грає команда, вони не розкидані по всьому світу від Австралії до США.

Проте ще тоді ці слова потрібно правильно було читати. Ворнок дуже давно в футболі, усі знають, що він перш за все хоче перемагати. Банально, але він буде робити все можливе для цього. У випадку Кардиффа подібні банальні слова насправді мають велике значення, адже нічого більшого, ніж робити все можливе для перемоги Сині птахи не могли.

За грою вони слабші за Фулем, за можливостями набагато слабші за Дербі, Астон Віллу та Міддлсбро, але усі ці команди фінішували нижче зя команду Ніла Ворнока, який в чергове довів, що залишається одним з найуспішніших тренерів Англії. Тим, хто дарує радість та гарні емоції, коли нічого не може бути окрім сірої буденності.

В Прем’єр-лізі Кардифф обов’язково буде аутсайдером, головним претендентом на виліт з 20-го місця. Але Ворноку є що сказати. Йому завжди є що сказати.