Це була дуже й дуже дивна зустріч. Головний тренер Аккрінгтон Стенлі Джон Коулман зібрав усіх працівників клубу від ради директорів до прибиральників, аби розповісти про те, за що команда буде боротись в новому сезоні. «Нам треба досягти автоматичного просування в Лігу 1».

Усі в кімнаті, і в першу чергу сам Коулман, чудово знали, що Аккрінгтон ніколи не грав вище Ліги 2. Минулий сезон вони закінчили на 13-му місці. Також усі, якщо й не знали, то могли цілком здогадатись за своїми заробітними платами, що у клуба не вистачає фінансових можливостей. За своїм бюджетом в Лізі 2 Аккртінгтон випереджає тільки Моркам.

І Коулман все це знав, коли говорив про плани на майбутній сезон.

Навряд чи в світі можна знайти того, хто б краще знав можливості Аккрінгтона. В 1999 році тоді ще молодий тренер Коулман очолив скромний клуб, який грав на сьомому рівні лігової системи англійського футболу та не мав далекоглядних планів. Для першого разу Коулман залишився в Стенлі на 12,5 років. В 2006 Аккрінгтон вперше в історії вийшов до Футбольної ліги. Це була ніяка не фантастична історія, не чудесне перетворення, а просто щоденна робота, яка зрештою принесла плоди.

Ні в 1999-му, ні в 2006-му Аккрінгтон не був клубом, на який сильно звертали увагу. Тільки коли в сезоні 2011/2012 команда провела сильний сезон, зайняла п’яте місце та потрапила у плей-офф Коулман та Аккрінгтон стали помітним явищем. На той час тренер вже був третім в Англії за часом перебування на одному місці роботи після Алекса Фергюсона та Арсена Венгера. Все ж робити кроки вперед в Аккрінгтоні було важко, тому Коулман прийняв пропозицію більш сильного Рочдейла, але відпрацював там менше року, а потім після нетривалих періодів в Сауспорті та ірландському Слайго Роверс все ж повернувся до Аккрінгтона. «За ці короткі проміжки часу в Рочдйлі та Сауспорті я навчився більшого, ніж за перші 12 років в Аккрінгтоні».

Завжди приємно працювати в комфортних умовах, де все залежить від твоїх рішень, а не ґрунтується на тому, що нові роботодавці тобі не дуже й довіряють насправді. В Аккрінгтоні він все знав.

А тому перед початком цього сезону міг говорити, настільки спокійно та впевнено ті речі, про які зазвичай думають лише найсміливіші вболівальники, точніше навіть просто мріють про них.

Головним завданням було донести те, що всі гравці та працівники клуби повинні поводити себе належним чином, не лякатись нових ситуацій та бути готовими до того, що команда буде лідером. Виходить, що Коулман просто розрахував силу своєї команди настільки, що очікував її боротьби за найвищі місця в сезоні ще до його початку.

Не гнітило Коулмана те, що команду залишив форвард Шей Маккартан, який перейшов до Бредфорда. Також він пам’ятав про своє завдання, коли продавав провідних захисників Метті Пірсона в Барнслі та Омара Беклза в Шрусбері.

Не відпустити їх Аккрінгтон Стенлі просто не міг. В цьому увесь сенс роботи клуба щодо трансферів. «В Лізі 2 часто платять занадто великі гроші футболістам, які цього не заслуговують. Клуби балують гравців, вони радіють своєму теперішньому положенню та не думають про подальший розвиток, — розповідає в одному з інтерв’ю Коулман. — Ми платимо малі гроші, але завжди готові відпустити тих, ким цікавляться інші клуби. Моє завдання, аби кожен гравець команди отримував по 20 тисяч фунтів на тиждень. Але не в мене».

Аккрінгтон шукає гравців, які були б голодні до футболу, які б бачили в цій команді перший крок до свого майбутнього прогресу. Щоб отримати більшу зарплату, щоб привернути увагу якогось іншого клубу, потрібно тут і зараз працювати на повну силу. Ті ж Маккартан, Пірсон та Беклз до Аккрінгтона показали себе у складі Гайда, Галіфакса та Олдершота, а потім через деякий час всі троє перейшли до більш сильних команд.

Після промоушну в Лігу 1 деякі гравці Аккрінгтона все одно можуть піти. Захисник Джаной Донас’єн, гравці атаки Джордан Кларк та Кайден Джексон досить молоді та перспективні, аби отримати пропозиції вже зараз. Й Коулман їх з радістю розгляне та прийме.

Про те, що робить Коулман зі своєю командою, зняли фільм Манібол з Бредом Піттом у головній ролі. Це саме робив його головний герой Біллі Бін з командою Головної ліги бейсболу Окленд Атлетікс. Проте там була система, за основу якої брали цифри для вираховування ідеальної системи. Коулман, як людина старої формації, більше довіряє своєму власному погляду, психологічним факторам та старій добрій роботі над собою.

«У нас немає ніяких секретів успіху. Ми просто багато працюємо та намагаємось прогресувати». В кожному зі своїх інтерв’ю, яких зараз стало вкрай багато, Коулман постійно згадує про голод гравців. Йому потрібні ті, хто хоче працювати, хто хоче прогресувати та рухатись вперед.

В грудні відбувся найбільш неприємний момент в сезоні. Поразка на полі Карлайла на Boxing Day стала для команди четвертою поспіль, що відкинуло Аккрінгтон на дев’яте місце в таблиці, навіть за межі зони плей-офф. Коулман зібрав п’ятьох своїх найдосвідченіших гравців Марка Х’юза, Шеймуса Коннілі, Скотта Брауна, Шон Макконвілла та Біллі Кі, аби обговорити ситуацію. Не було ніякого розбору польотів: «Ми просто попросили їх згуртувати команду, аби гравці отримали більше впевненості».

30 грудня Аккрінгтон на виїзді переміг Грімсбі 3:0, а взагалі з того часу програв лише двічі. До того ж друга поразка була вже після офіційного виходу в Лігу 2. Між невдачами з Кроулі та Н’юпортом пройшло майже 3 місяці, а серія без поразок була 15 ігор (13 з них перемоги).

Годі й говорити, що розмова мала ефект.

Коулман не просто так вибрав цих п’ятьох гравців, він не просто так говорив про автоматичний промоушн та думав лише про це. В сезоні 2015/2016 Аккрінгтон до останньої хвилини боровся з Брістоль Роверс за третє місце, а все вирішилось лише в самому кінці. «На 93-й хвилині ми були в Лізі 1, а потім Брістоль Роверс забив на 94-й, й ми туди не потрапили». Усі ці п’ятеро були важливими гравцями того Аккрінгтона, вони хіба тільки трохи менш болісно пережили ту невдачу, ніж сам Коулман. Плей-офф не дуже надійний спосіб для виходу далі, Вімблдону Аккрінгтон тоді програв, залишившись ні з чим.

Тому Коулману було важливо, аби гравці повірили в себе так, як він в них вірить. І надихнути їх могли лідери, які бачили попередні неприємні невдачі.

Найкращий бомбардир та найкращий гравець сезону в Лізі 2 Біллі Кі відіграв за Аккрінгтон три сезони після того, як його звільнили зі Сканторпа. У нього були проблеми з тим, щоб знайти себе в житті, а в жовтні 2016 року він звернувся до професіоналів, аби йому допомогли пережити важку депресію. Тоді він ледь не закінчив кар’єру футболіста у 25-річному віці та думав про те, що найкращим виходом з важкого психологічного стан буде самогубство. Через три тижні він повернувся до команди, зумів повернутись до нормального життя, незважаючи на усі проблеми. 25 голів та усі титули, можливо, стануть в нагоді для покращення самопочуття Кі.

Тоді Коулман сам відпустив гравця з команди, аби той вирішив свої проблеми. Він повністю йому довіряв, був впевнений, що тільки йому найкраще знати, як приймати рішення. Безпосередньо в грі тренер також довіряє тим, хто на полі. Кожна заміна у Аккрінгтона — несподіванка. Всередині тієї серії без поразок були інші маленькі серії по 3-5 ігор, коли у Аккрінгтона взагалі не було замін, а гру закінчували ті ж 11 гравців, що її розпочинали.

Аккрінгтон виграв Лігу 2, а тепер повинен готуватись до Ліги 1, де на Коулмана очікує ще один серйозний виклик.

«У мене немає ніяких ілюзій. Ми не зможемо конкурувати з лідерами Ліги 1. Але, якщо брати до уваги бюджет, ми не повинні конкурувати й з лідерами Ліги 2, чи не так?»

Здається, на працівників Аккрінгтона влітку очікує ще одна цікава загальна зустріч. На ній Джон Коулман знову буде говорити про якісь неймовірні плани. Чи тепер вже немає нічого неймовірного?