Heroes of the Season. Mohamed Salah

Кажуть, історія не має умовної форми подачі. І з цим можна було б погодитись, якби історія була точною наукою, а не просто набором подій, яких просто хтось — зазвичай, переможець — інтерпретував на свій розсуд. До того ж немає потенційно веселішої та цікавішої розмови, ніж та, яка розпочинається зі слів «якби».

+++

Мохамед Салах саме збирався переходити в Ліверпуль. Мерсисайдський клуб довго й наполегливо вів перемовини щодо трансферу єгиптянина. Вони тривали ось вже кілька місяців але Ліверпуль ніяк не міг запропонувати потрібну ціну. Сам Салах вже давно для себе вирішив, що хоче на Анфілд, начитавшись про атмосферу стадіону та подивившись декілька ігор потенційно нової команди. Треба було лише дочекатись закінчення перемовин.

Аж ось зателефонував Жозе Моурінью. Йшов січень 2014 року.

«Цей дзвінок змінив все». Головний тренер Челсі похвалив гравця, якого особисто бачив в іграх того сезону в Лізі чемпіонів. Моурінью сказав, що Салах йому потрібен. Кожен би на його місці повірив, або просто розчулився до того стану, щоб повірити. До того ж Челсі погодився заплатити ті 11 мільйонів фунтів, які вимагав Базель.

Це не історія про те, що Ліверпуль міг отримати теперішню зірку набагато дешевше. І навіть не історія про те, що він міг отримати теперішню зірку набагато раніше. Це запитання: а що було, якби Салах тоді перейшов до Ліверпуля?

Сезон 2013/2014 — це саме той, коли Стівен Джеррард впав в грі з Челсі. А ще це сезон, в якому двома найкращими бомбардирами Прем’єр-ліги були гравці Червоних Луїс Суарес та Дані Старрідж, а Рахім Стерлінг перетворився з молодої надії на гравця стартового складу. Жодних шансів, що тодішній тренер команди Брендан Роджерс знайшов би місце в стартовому складі новачку з Швейцарії, який би прийшов по ходу сезона.

Тоді на Анфілді Салах вийшов у стартовому складі Челсі та відіграв 60 хвилин. Гра відбувалась поміж півфінальними матчами Ліги чемпіонів з Атлетико, а шансів на чемпіонство у Челсі було не так вже й багато після домашньої поразки від Сандерленда за тур до цього. Моурінью зконцентрував увагу на Лізі чемпіонів, тому проводив ротацію складу. Зрештою, вже без Салаха Сині вилетіли, програвши в домашній грі Атлетико 1:3, а потім була та гра з Норвічем.

Відразу зайшовши до роздягальні Моурінью кинувся на новачків Неманью Матіча та Салаха. Першому він сказав, що дарма його повернув з Бенфіки, а другому порекомендував до початку нового сезону «стати справжнім футболістом».

Це була злість. Це був Моурінью з його дивною манерою спілкування. Але в одному він був правий: той Мохамед Салах не був футболістом для рівня, на якому грали Челсі та Ліверпуль. Якби він все ж таки перейшов до Ліверпуля вже в січні 2014 року, то навряд чи відразу став зіркою.

Інша справа, що все могло змінитись влітку, коли Суарес перейшов до Барселони, а Старрідж почав отримувати травми одна за одною. Салаху потрібне було інше відношення, ніж він отримав від Моурінью, інший статус в команді, але чи отримав би він його від Роджерса? Чи зміг би Роджерс знайти йому таку ж роль в команді як зараз?

+++

Вінченцо Монтелла був першим тренером, який оцінив всю силу Салаха. До того часу — всього через рік після слів запевнення в його потрібності — єгиптянин вже розчарував Моурінью. Після літньої відпустки він так і не став «справжнім футболістом», а гра Кубка Ліги зі Шрусбері стала останньою краплею для португальця.

Розкритикований в один день з Салахом наприкінці попереднього сезону Матіч якраз влітку зумів зарекомендувати себе, став одним з важливих елементів чемпіонського складу Челсі. Салах розчарував. Той Челсі вже почав прискіпливо рахувати гроші. Аби купити когось, потрібно було продати. Взимку Сині зуміли виторгувати Хуана Куадрадо у Фіорентини, але взамін дали не самі тільки гроші, але й відправили на правах оренди Салаха.

Тренер Монтелла любить футбол через контроль м’яча, старається будувати якісь тактичні піраміди та дотримуватись свого бачення гри. Проте він змушений був багато від чого відмовитись, отримавши у розпорядження Салаха. Швидкого гравця зі справжнім голодом до футболу. Салах не міг бути прямою заміною Куадрадо, тому Монтеллі довелось змінювати схему. Найголовніше було в тому, що він не бачив єгиптянина ніде, окрім нападу поряд з Маріо Гомесом. Фіорентина почала грати здебільшого 4-4-2 з більш швидкими переходами в атаку та передачами до штрафного майданчика. Йому потрібного було розкривати потенціал своїх найкращих гравців.

«Мабуть, тільки Лео Мессі швидший з м’ячем в ногах».

Але якби тоді Салах потрапив не до Фіорентини? Якби Челсі не зробив чергову непотрібну покупку в обличчі Куадрадо? Салах би зрештою, мабуть, змінив команду, але чи зміг би він розкритись так деінде?

+++

Влітку 2017 року Ліверпуль купував вже сильного футболіста. Не молоду надію. Не перспективного хлопця нізвідки. Не когось там на виріст. Червоні купували гравця стартового складу. Зовсім іншого у порівнянні з тим, кого взяв Челсі на початку 2014 року та кого б тоді взяв сам Ліверпуль.

Через три роки після слів Моурінью він повернувся справжнім футболістом.

Можна було легко прогнозувати успіх Салаха в Англії. Одкровенням стали його неймовірні показники результативності, особливо в порівнянні навіть не з сезонами в Ромі, а з попереднім досвідом в Прем’єр-лізі. Але це був логічний та цілком еволюційний процес командної гри Ліверпуля з фразою: хтось же повинен забивати.

А що було, якби Ліверпуль таки придбав класичного центрального нападника? А що було, якби Адам Лаллана не отримав травму ще на початку сезону? А що було, якби на Феліпе Коутіньйо розраховували як на повноцінного гравця команди, а не того, хто просто чекає на трансфер?

В житті постійно з’являються якісь обставини, котрі заважають розвиватись запланованому. Проте сильні люди не просто справляються з цими обставинами, а вчаться ними управляти. Юрген Клопп якраз те і зробив. Якби спрацював хоча б один з «якби» попереднього абзацу Салах ніколи б не забив 30+ голів за сезон.

Ліверпуль має особливі вимоги до форварда. У сучасному футболі вистачає працьовитих нападників, які б не тільки стояли попереду з очікуванням на те, щоб забивати м’ячі, а допомагали в пресингу та перекривали перший пас. Щоправда Червоні не змогли такого знайти за останні декілька років, але це не значить, що їх немає.

Коутіньйо — гравець, який може змінити гру одним своїм рішенням чи дотиком. Проте ця вся літня історія з Барселоною зробила його іншим. Він вже не міг настільки працювати на рівні з партнерами та постійно показувати високий рівень. Не міг, тому що не хотів. Банально. Як і вся правда.

Найголовнішим поштовхом до змін стала травма Лаллани. В системі Клоппа кожен з гравців на полі повинен бути опорним півзахисником до певної міри. Минулого сезону за пресинг, перекриття першої передачі та швидке прийняття рішення після відбору відповідав якраз Лаллана. Після його травми на початку сезону Ліверпулю потрібен був новий гравець для цієї ролі, такий же розумний, відповідальний та предтавляти атакувальну лінію.

У важкий вереснево-жовтневий період Клопп остаточно прийняв рішення, що таким гравцем повинен бути Роберто Фірміно, єдиний номінальний нападник в стартовому складі. Командна робота, ефективність колективних дій та решта подібних аспектів гри важливі, але це не привід повністю перетворювати головну надію команди в атаці на висунутого вперед опорного хавбека. Хтось же повинен забивати?

Якраз той період показав й інший момент — Салах може бути тим «хтось». На початку своєї кар’єри в Ліверпулі він вражав якраз тільки своїми голами. Єгиптянин випадав з командної гри, міг перетримати м’яча та якось не так зіграти в стандартних ситуаціях. Але навіть, коли у Ліверпуля не йшла гра, коли він не міг перемогти, Салах все одно примудрився забивати в кожній грі.

Який тренер не захоче використати це на повну.

З часом Клопп обернув всі погані обставини на свій бік, він використав їх, аби створити ще більш сильну команду, ніж була в минулому сезоні.

Проте нічого б у головного тренера Ліверпуля б не вийшло, якби (і це вже не умовна форма) Салах був слабким гравцем. Колись Лучано Спаллетті, який півтора року працював з Мохамедом в Ромі сказав, що йому не доводилось працювати з настільки сильним футболістом.

Клопп поки що так не говорив. Мабуть, і в Борусії, і навіть в Ліверпулі у нього зустрічались гравці не менш сильні, ніж Салах. Проте точно не було жодного, який би більше підходив до манери гри. Класичний Дормтунд Клоппа був добре організованою та навченою командою з умілим пресингом та швидкістю командних дій, проте на флангах грали Куба Блащиковські та Кевін Гросскройц, котрим потрібно було намалювати зони на папері та створити їх на полі, аби вони туди вбігали. Салаху такі речі не треба, він саме вміє створювати переваги за рахунок своєї неймовірної швидкості. Просто йому потрібно дати можливість бігати з м’ячем. Не зупиняти природній потяг.

І тоді вийде саме те, що зараз: Салах буде небезпідставно вважатись тим, хто зупинить гегемонію Мессі та Роналду. Тим, хто принесе Ліверпулю новий трофей. Нехай, знову не в самій Англії.

Але тут вже інші «якби», які стосуються іншого героя сезону.

Загрузка...