Heroes of the Season. Mohamed Eisa

Найвищим досягненням тренера Гарі Джонсона назавжди залишиться фінал плей-офф за вихід у Прем’єр-лігу. Навесні 2008 року його Брістоль Сіті програв 0:1 Халлу, який саме тоді вперше в своїй історії вийшов до найвищого дивізіону англійського футболу. 39-річний Дін Уїндасс забив переможний гол наприкінці першого тайму, а після перерви Брістоль Сіті своїми шансами забити не скористався. Вище Джонсон зі своїми командами не піднімався ніколи.

Зараз йому вже 62 роки, його син вважається одним з найперспективніших тренерів Англії й непогано працює з тим же Брістоль Сіті, а сам Гарі після інсульту все одно залишається працювати. Проте лише у скромному Челтнемі, середнякові Ліги 2. Ні про яку Прем’єр-лігу він вже не мріє.

Як би змінилась кар’єра Джонсона, якби його команда тоді перемогла? Про це неможливо сказати точно. Переможець тієї дуель Філ Браун після двох років роботи в Прем’єрі-лізі швидко повернувся в Футбольну Лігу, де працював з Престоном, Саутендом та віднедавна тренує Суїндон. Але точно відомо, що Джонсон тоді б втратив неформальний статус найкращого англійського тренера, який ніколи не працював у найвищому дивізіоні.

Звичайно, він сам би хотів це спробувати. І навіть якби з ним сталось те, що потім з Нілом Ворноком, який зізнавався в тому, що в нижчих дивізіонах отримує більше радості від футболу, ніж в Прем’єр-лізі, все одно Джонсон би краще б сам спробував. Перевірити на собі все одно набагато цікавіше, ніж скільки завгодно прочитати чи послухати.

Проте, як би там не було, він насправді за своїм типажем нагадує Ворнока. Джонсон — класичний футбольний менеджер, якого цілком можна називати олдскульним. Новітні нібито любителі нібито англійського футболу зробили з цього образливо-насміхальний епітет, немов це щось погане.

Джонсон любить ретельно будувати свої команди, віднаходити гравців, розвивати їх та намагатись поступового прогресувати. Роботу в Брістоль Сіті він здобув завдяки успіхам в скромному Йовілі, з яким пройшов через кілька ліг від середняка Конференції до Ліги 1. Окрім того, що футбольні менеджери в Англії були тренерами, вони ще й завжди були такими собі торговцями. Досвідчені менеджери завжди мало багато знайомств в різних кутках Великобританії, що допомагало шукати й підписувати потрібних гравців.

Вже через деякий час після звільнення з Брістоль Сіті в 2010 році Джонсон повернувся до Йовіла, разом з яким вперше в історії клуба вийшов до Чемпіоншипу. Здобути там якісь успіхи було вкрай важко, Йовіл виграв лише 8 ігор з 46-ти та впевнено вилетів. Але саме протягом того сезону Джонсон сказав слова, які йшли за ним всю кар’єру: «У нас немає 50 мільйонів, аби купити Вейна Руні. Тому ми намагаємось знайти гравців до того, як вони стануть Руні». У Джонсона ніколи не було досить грошей на серйозні трансфери, тому потрібно було працювати старим способом через скаутинг та розвиток гравців.

Цим він займається і в Челтнемі. Це він зробив і з Мохамедом Еїса.

***

Рік тому Мохамед Еїса навіть не був футболістом.

Звичайно, він грав в футбол та завжди мріяв бути професіоналом. Це почалось ще змалку, коли його сім’я переїхала до Лондона з Судану. Еїса тоді навіть англійською розмовляти не вмів, проте кожну вільну хвилину проводив на футбольному полі поряд з домом.

Незважаючи на те, що футбольних академій в Лондоні та передмістях повно, Еїса нікуди не потрапив. Все же по-справжньому футболом він почав займатись вже досить пізно, тому ходив на заняття до Pro Touch Soccer Academy, більше школи для проведення вільного часу, яка не дає можливостей професійного розвитку.

До минулого літа Еїса грав в аматорських командах, найкращою з яких був Грінвіч Боро з Істмінської ліги (7-й рівень лігової системи Англії). Там він добре грав протягом кількох сезонів, але навіть перехід до Ліги 2 був великим кроком.

«Ми давно слідкували за Мохамедом, — розповідав на представленні гравця Джонсон, що ще раз доводить його обізнаність в англійському футболі різного рівня. — Саме зараз настав час, коли він готовий зробити крок вперед та спробувати себе на цьому рівні».

За офіційними даними на той час Еїса вже майже виповнилось 23 роки. В такому віці, навпаки, з професійного футболу роблять крок назад, аби мати більше вільного часу, мати футбол за хобі чи другу професію. Але Мохамед навіть в дитинстві не міг займатись футболом на повну, тому контракт з професійним клубом був для нього неймовірною можливістю. Ну, хоче людина грати у футбол. Подібні випадки зустрічаються все рідше.

В одному з перших інтерв’ю Джонсон розповідав, що розраховує на прогрес новачка. «Він не той гравець, який відразу потрапить до стартового складу, стане лідером команди та буде забивати. Потрібен деякий час». Сам Еїса також зустрівся з деякими новинками в робочому процесі та розпорядком дня. Якщо на аматорському рівні могло бути два тренування на тиждень, то під час передсезонних зборів Челтнем працював двічі на день.

Новачку було важко призвичаїтись до нових умов. Але його бажання допомогло зробити це якнайшвидше.

Гравець, якому потрібен був час виходив тільки зі стартового складу в матчах чемпіонату, забив 20 голів та претендує на звання найкращого гравця сезону в Лізі 2. Останнє особливо важливо через те, що наразі Челтнем займає 16 місце в таблиці й навряд чи якось кардинально змінить своє положення до кінця сезону. Проте не відзначити Еїса такі дрібниці не можуть завадити.

Йому не вистачає шкільної підготовки та тактичної грамоти. Проте у Мохамед є свої козирі, які часто недоступні іншим гравцям з академічною футбольною освітою. На відміну від них він не вважає себе вже готовим футболістом, а розуміє, що йому потрібно й надалі працювати та старатись. Гра на вулиці навчила його самотужки розуміти усі процеси на майданчику, створила розуміння гри. Працездатність, вміння боротись та фізичні данні зробили Еїну справжнім відкриттям сезону не тільки в Лізі 2, але й в усій Англії.

Мода на пошуки нового Джемі Варді вже пройшла. Скаути клубів Прем’єр-ліги залишили нижчі дивізіони та відправились до своїх улюблених німеччин та нідерландів, де можна задешево знайти молодого гравця. Проте такі як Гарі Джонсон й надалі будуть працювати з аматорськими лігами в пошуках потрібних гравців, які можуть розкритись та хочуть рухатись вперед.

Найбільш вживаним прикладом для самого Еїса є Іан Райт. Колишня зірка Арсенала та збірної Англії Райт розпочав свою активну футбольну кар’єру в 22 роки, коли перейшов до Кристал Пелас якраз з Грінвіч Боро. Він також був дитиною переселенців (з Ямайки), не мав можливостей для футбольної освіти. Ці усі не не найкращі обставини не завадили Райту вирости в зірку англійського футболу, поставити рекорд Арсенала за кількістю забитих голів, який потім поб’є тільки Т’єррі Анрі. Еїса бачить цей приклад, бачить, куди він може дійти, якщо буде правильно рухатись.

Журналісти люблять аналізувати, скільки коштував кожен гол гравця, якого купили за величезні гроші, скільки він отримує за кожен гол. Всі точні удари Мохамеда Еїса не коштували нічого, але вони дались йому дорогою ціною та досить багато варті.

Ігор Бойко



Понравился материал? Вы можете помочь проекту! Наш сайт существует на пожертвования пользователей и мы принимаем любую помощь от наших читателей.
Помочь проекту